Відділ механізації

Щоб розпочати розмову про збирання – жнива – доробок хліборобів, необхідно зазначити, що на 9 липня основна культура структури зернового клину пшениця озима є в ХІ етапі органогенезу, фаза тістоподібного стану зерна (вологість 42,2-47,3%). Отже прогнозований обмолот цієї культури може наступити 18-22.07, що є на рівні календарних дат торішнього року.

Збирання врожаю зернових культур є одним з дуже важливих елементів зернового господарства і вимагає значно більшого напруження і високої організованості у порівнянні з іншими с.-г. роботами.

Виробництво зерна не завершується його вирощуванням, Не менш важливо виростивши врожай, зібрати його без кількісних і якісних втрат біологічного врожаю (зерно, солома). Від того, як і в які строки проводять обмолот зернових залежить доля врожаю. Висока якість продовольчого і кормового зерна може знизитись, якщо зібрати його несвоєчасно. Перестій на корені призводить до перезрілості, зерно висихає до вологості 8-10 % і при обмолоті травмується. Стебла стають крихкими, колосся легко обламується, зерно осипається.

Процес збирання зернових культур згідно оптимальних строків у розрізі культур забезпечує мінімальні втрати зерна та незначне зниження його якості.

Серед зернових І групи найшвидше дозріває ячмінь озимий. Його збирання ускладнюється ламкістю колоса, коротким оптимальним строком (3-4 дні). Можна розпочинати збирання при вологості зерна не більше 16-18%, але найкраще у повній стиглості.

Основні площі у посівах області займає пшениця озима. Її збирання повинно розпочинатися після закінчення надходження пластичних речовин у зерно і формування максимального врожаю. Цей процес завершується у середині воскової стиглості (вологість зерна 30-35%). За такої вологості можна застосовувати роздільний спосіб збирання при умові сталої сухої погоди, тобто скошення у валки з наступним обмолотом.

У зв’язку з підвищенням вартості пального та застосуванням збиральних машин нового покоління в останні роки значно зменшились площі роздільного (двофазного) збирання і у даний час більшість комбайнів пристосовані до прямого збирання, то його можна розпочинати за вологості зерна 16-17%. Не слід чекати поки вологість знизиться до 14%, бо у період жнив вона за добу знижується на 2-3%, а у жарку суху погоду і більше. За даними лабораторії рослинництва збирання зерна озимої пшениці через 10-12 днів після повної стиглості призвело до зниження врожаю на 2,8-3,1 ц/га, якості зерна: скловидності – 10-11%, натури зерна – 21 - 22 г/л, білка – 0,5-1,0%, клейковини на 1,4-2,2%.

Оптимальним строком збирання жита озимого є кінець воскової-початок повної стиглості. Зібране раніше цього строку жито дає щупле зерно, тому що у першій половині воскової стиглості приплив поживних речовин іде ще досить інтенсивно. При запізненні із збиранням жита і перестої на корені відбуваються втрати через обсипання зерна, обламування колосків та активізацію фізіологічних процесів (проростання на корені) при вологій погоді, навіть надмірних росах. Тому жито, особливо на площах для хлібопекарських цілей, необхідно збирати у дуже стислі строки (3-5 днів) при вологості зерна не більше 16%, щоб отримати добру якість, зокрема, число падіння. Слід пам’ятати, що жито дуже чутлива культура до змін погодних умов. Як тільки зерно на материнській рослині досягає повної стиглості, то при достатній кількості тепла і вологи починає проростати, іде обернений процес – розщеплення крохмалю внаслідок дихання (зароджується нове життя). Отже строки збирання жита мають великий вплив як на продовольчі, так і насіннєві показники якості.

Загальні умови збирання пшениці ярої такі ж як і озимої. Проте процес природного сушіння врожаю пшениці ярої у полі обмежений тут коротшим, ніж для озимих, проміжком часу, тому строки мають бути максимально стислими – 5-7 днів від кінця воскової стиглості. Пшениця яра в наших умовах швидше проростає на корені, ніж озима. При затягуванні обмолоту зерно втрачає скловидність, набуває строкатого забарвлення, знижуються показники якості.

При збиранні ячменю ярого слід мати на увазі, що від перестою на корені він втрачає цілі колоски, а це призводить до значних втрат зерна. Ячмінь також вимагає дуже стислих строків збирання. Час збирання ячменю залежить від його призначення: кормовий – в кінці воскової стиглості, пивоварний – у повній, коли зерно затверділо, але ості з колоссям не опадають, а сам колос не поник.

Овес достигає нерівномірно, починаючи з верхніх колосків волоті, у цьому і полягає складність збирання врожаю. Спочатку достигає зерно у верхній частині волоті, а через 5-6 днів – у нижній. Очікування повної стиглості призводить до обсипання найбільш ваговитого зерна з верхньої частини волоті. Передчасне збирання також не бажане, бо в цей час є багато неповноцінного, вологого зерна. Основна ознака для збирання вівса –повна стиглість верхніх колосків волоті. Зерно у нижній частині волоті в цей час переходить до воскової стиглості.

Однією з причин недобору урожаю зернових культур, особливо пшениці озимої, в окремі роки (2 із 10-ти) є так зване “стікання” зерна, яке відбувається в умовах західного регіону під впливом дощової погоди в період його формування, наливу і дозрівання.

Суть і механізм “стікання” зерна проходить за підвищеної вологості повітря і прямого контакту рослин з вологою дощів, мряк, роси. Генеративні органи, в першу чергу зернівка, недобирають або втрачають накопичені рослиною пластичні сухі речовини (це перша неінфекційна фаза). При згаданих умовах зростає активність гідролітичних ферментів, які сприяють перетворенню крохмалю в рухомі цукри, а білкових речовин в продукти їх гідролізу, а надалі їх стікання. При інтенсивному розвитку цих процесів колос на смак є солодкуватим (“медова роса”).

Отже, відбувається різке вуглеводно-білкове виснаження зерна за дуже короткий період, погіршення його продовольчих, технологічних і посівних якостей.

Друга інфекційна фаза характеризується заселенням колосся напівпаразитними сапрофітними грибами. Розвиток цієї мікрофлори можна побачити за зовнішніми ознаками (зміна кольору колосу, чорні крапки, рожеві і чорні плями, чорний наліт плісені на колосі і зерні). Поступово ці гриби проникають у внутрішню частину зерна, яка містить вуглеводи і білки, як поживне середовище для їх життєдіяльності.

Таким чином це складний комплекс механічних, фізичних і біологічних, включаючи і мікробіологічні, процесів в дозріваючому зерні і на його поверхні, які виникають під впливом надмірного зволоження. Вони підсилюються на перестояних посівах (після повної стиглості) і втрати зерна можуть складати 15-50 і більше відсотків від біологічного врожаю.

Підхід до збирання зернових має бути комплексний, враховуючи оптимальні строки збирання, стан посівів, забур’яненість, вилягання, регулювання складових комбайнів, якість подрібнення і рівномірність розкидання соломи та й інші особливості.

Поряд із підготовкою до жнив необхідно пам’ятати, що зразу після збирання зернових є такі важливі с.-г. роботи: лущення стерні, підготовка ґрунту, сівба сидеральних культур, заробка побічної продукції попередників. Від цього у значній мірі залежатиме формування посівів 2016 року.

Загортання післяжнивних решток і соломи зернових з додаванням компенсаційної дози азоту забезпечує:

- посилення біологічної і ферментативної активності;

- збагачення грунту амінокислотами, вітамінами та іншими біологічно активними речовинами;

- поліпшення аерації та поживного режиму грунту;

- збільшення кількості целюлозо-розкладаючої мікрофлори;

- поліпшення структури грунту.

Компенсаційна доза азоту складає 9-10 на 1 т соломи, оскільки співвідношення вуглецю (С) : азоту (N) є у соломистих рештках 70-90 : 1, а для нормального проходження мікробіологічних процесів необхідно його утримати на рівні С : N – 20-30 : 1.

Спалювання соломи наносить шкоду:

- підвищення температури на поверхні грунту – 3600С;

- на глибині 5 см - 500С;

- вигорання гумусу;

- інтенсивне висушування грунту на глибині до 10 см;

- загибель типових мікроорганізмів;

- зменшення водопроникності грунту.

Після збирання зазначених вище культур, зерно очищають, при необхідності підсушують до стандартних параметрів вологості і засипають у продезінфіковані, добре провітрювані приміщення для зберігання, тому що при недотриманні таких елементів відбуваються втрати вже сформованих показників якості.

Впродовж усього періоду зберігання треба вести контроль за станом зерна.

Директор Інституту сільського господарства

Карпатського регіону НААН,

доктор с.-г. наук,

член-кореспондент НААН,

професор                                                            Г.М. Седіло

Провідний науковий співробітник

лабораторії рослинництва,

кандидат с.-г. наук М.С. Свідерко