Відділ механізації

Виробництво цукру в Україні в 2014/2015 маркетинговому році знову вийшло з берегів, перевищивши потребу внутрішнього ринку. За прогнозом профільної асоціації «Укрцукор» у нинішньому сезоні вітчизняні цукровики вироблять більше, ніж 2 млн тонн солодкого продукту, хоча планували не більше 1,7-1,75 млн тонн. А з урахуваннях перехідних запасів, що залишилися з минулого року, пропозиція цукру в країні у поточному МР сягне 2,4 млн тонн.

«Виробництво та перехідні запаси у нас оцінюються майже в 2,4 млн тонн. Практично ми маємо дворічний запас цукру в країні», - розповідає перший заступник генерального директора «Укрцукру» Петро Борисюк.

Радіти цукровому рекорду не доводиться. Через окупацію Криму Росією та бойові дії на Донбасі, потреба українського ринку у цьому солодкому продукті скоротилася до 1,6 млн тонн на рік з 1,8 млн тонн. Таким чином, зайвими виявляться приблизно 0,8 млн тонн цукру, які вже зараз тиснуть на закупівельні ціни. За логікою, їх варто б було експортувати, проте в українському цукрі світові ринки не зацікавлені.

Ті самі граблі

Надлишок пропозиції цукру в Україні – не новина. У 2011/2012 та 2012/2013 МР на внутрішньому ринку також було занадто солодко. Але вже у минулому сезоні виробництво було скорочене на 45% - до 1,2 млн тонн, які разом із перехідними запасами задовольнили потреби споживачів. У цьому році виробники також не планували бити рекорди, але «на допомогу» їм прийшла погода, яка позитивно вплинула на цукристість буряків. В результаті маємо 2,4 млн тонн, втиснути які у внутрішній ринок ємністю максимум 1,6 млн тонн, нереально. До речі, останню цифру виробники ставлять під сумнів.

«На сьогоднішній день говорити про споживання 1,6 млн тонн – це дуже сміливий прогноз. Будь-якого виробника цукру спитайте і він вам скаже, що країна максимум споживає 1,3 млн тонн», - говорить начальник відділу з продажу цукру компанії «Кернел-Трейд» Сергій Кочубей.

Таким чином, ринок цукру знов виявляється профіцитним, на що одразу ж реагують закупівельні ціни. За даними асоціації «Укрцукор», якщо у вересні цукор в Україні закупали по 8,7 грн/ кг, то вже у жовтні ціна знизилась до 7,46 грн/кг, а у листопаді – просіла до 7,19 грн/кг.  І це при тому, що собівартість виробництва кілограму солодкого продукту у цьому році коливається від 7,5 до 9 грн/кг.

«Ми сподіваємось, що із завершенням роботи цукрових заводів, ціни на цукор будуть рости. Нормальна ціна реалізації цукру сьогодні має бути у межах 9,5 грн/кг», - прогнозує Борисюк.

Підняти ціни на свою продукцію цукровики сподіваються за рахунок збільшення експортних поставок.  Для цього члени профільної асоціації навіть домовилися створити експортний фонд в обсязі 20% від загального виробництва у цьому та наступному маркетингових роках. Зокрема заступник голови «Укрцукру» сподівається, що в цьому році вітчизняні виробники зможуть експортувати 300 тис. тонн цукру.

«Сподіваюсь, що світові ринки дадуть можливість, щоб у цьому маркетинговому році ми мінімум 300 тис. тонн продали на експорт. Дуже активно зараз ведуться переговори з Іраном, Іраком, Сирією та Об’єднаними Арабськими Еміратами», - говорить Борисюк.

Примарні можливості

Мета у 300 тис. тонн виглядає аж надто амбітною, особливо коли пригадати, що у минулому році виробники спромоглися поставити на зовнішні ринки тільки  9 тис. тонн цукру, а у такому ж профіцитному 2012/2013 МР – 140 тис. тонн. Та й у вересні-листопаді цього року експортувати вдалося лише 1 тис. тонн. 

«Якось існувати ми поки що можемо лише на внутрішньому ринку. Далекі далі так поки що й залишаться для нас далекими… Навіть з точки зору логістики, куди б ми не їхали, більш ніж 500 тонн на добу ми поставити не можемо», - нарікає Кочубей.

Погоджується з ним й керівник аналітичного відділу консалтингової компанії «ААА» Марія Колесник. За її словами, український цукор неконкурентоспроможний  із тростинним по ціні, тому вибратися на зарубіжні ринки йому не вдається вже багато років.

«Я дуже скептично ставлюся до заяв щодо експорту цукру, адже наш цукор багато в чому є неконкурентоспроможним. Якщо це все ж таки вдасться зробити, то можливість експорту дійсно виведе наш цукровий ринок на новий рівень. Адже всі ці перепади у ціні пов’язані з тим, що у нас немає експорту», - говорить експерт.

Але у цьому році у вітчизняних виробників все ж є козир у рукаві. Це девальвація гривні, завдяки якій український цукор добряче подешевшав у доларовому еквіваленті і може потягатися із конкурентом з тростини.

«В якийсь момент падіння цін на цукор досягне такого рівня, що експортувати його стає вигідніше. У цьому році ця ситуація може прискоритись за рахунок того, що девальвація гривні робить цукор більш дешевим у доларах. Проте, якщо експорт й розвиватиметься, то скоріше з весни», - прогнозує директор інформаційно-аналітичної компанії «ПроАгро» Микола Верницький.

Якщо ж цього не відбудеться, то цей рік знову буде збитковим для більшості виробників цукру, адже підіймати ціни на надлишковому ринку, не маючи можливостей для експорту, буде майже нереально. В результаті, економічна привабливість вирощування буряка у наступному році стане сумнівною і посівні площі, за песимістичним прогнозом «Укрцукру», впадуть до 200 тис. га з нинішніх 333 тис. га. І тоді зменшиться виробництво цукру, ринок балансуватиме на межі дефіциту, ціни на солодкий продукт піднімуться, рентабельність його виробництва збільшиться, площі знову виростуть… і це замкнене коло не матиме кінця.

Вихід – обмеження посівних площ або виробництво біоетанолу

Для того, щоб уникнути такого сценарію, «Укрцукор» рекомендує цукровикам паралельно зайнятися біоетанолом, диверсифікуючи таким чином  виробництво. Проте такий варіант можуть собі дозволити тільки небідні заводи, часто інтегровані у великі холдинги. Верницький пропонує більш простий шлях врегулювання ситуації на ринку.

«Давайте обмежимо посівні площі для того, щоб ми чітко знали, що не виробимо більше, ніж 1,7-1,8 млн тонн. Все, чого нам не буде вистачати, можна імпортувати. Це механізм, який чітко підтримає ціну шляхом того, що ви зможете спрогнозувати обсяг пропозиції продукту на ринку», - міркує він.

Можливо, така ідея є дещо радикальною, але очевидним є одне – вітчизняний ринок цукру конче потребує рішення щодо його збалансування, яке потребує консолідованої роботи всіх його гравців