До того ж, постійне збільшення вартості ПММ знижує конкурентоспроможність аграрної продукції та негативно впливає на стан забезпечення ними сільгосптоваровиробників. Як результат - хтось істотно зменшує виробництво, хтось - піднімає ціни на продукцію.
Вітчизняний агропромисловий комплекс здатний істотно скоротити вживання імпортних ПММ. В якості альтернативи може застосовуватися біоетанол - етиловий спирт, який отримують при переробці натурального сировини, що містить вуглеводи (кукурудза, пшениця, цукрові буряки та ін).
В останні роки виробництво біоетанолу в світі неухильно зростає. З 2000 року по 2014 рік показник зріс у 5 разів - до 8,6 млрд дол. (1 дол. = 10 л). Лідери цього ринку: США (кукурудза), Бразилія (цукрова тростина), Німеччина і Франція (цукровий буряк і зернові). Вони мають намір наростити виробництво ще на 70%.
При додаванні 10% біоетанолу до бензину викиди аерозольних часток зменшуються на 50%, а викиди оксиду вуглецю - на 30%. Тому в Євросоюзі діє директива 2009/28 / EC, яка вимагає до 2020 року наростити частку біоетанолу в автомобільному паливі до 10%.
Україна, підписавши Угоду про Асоціацію з Євросоюзом, бере на себе аналогічні зобов'язання. Але в ЄС зараз цей показник поступово наближається до 5%, то в Україні він не перевищує 1%.
Важливою зерновою культурою для виробництва біоетанолу є кукурудза. Тільки завдяки переробці 10 млн тонн цієї культури Україна може виробляти не менше 4 млн тонн біоетанолу.
Темпи зростання внутрішнього споживання зерна в Україні відчутно менше приріст його виробництва. Так, обсяг споживання за 5 років збільшився на 4%, виробництва - на 63%.
Кілька років поспіль обсяги виробництва пшениці і кукурудзи перевищують обсяги їх споживання, збільшуючи перехідні залишки. Така ситуація створює сприятливі умови для активізації виробництва біоетанолу.
Для виробництва біоетанолу можна використовувати надлишки зерна, які не переробляються в харчові продукти або на корм. Найдешевший біоетанол - з патоки, яка виробляється при переробці цукрових буряків. Із зібраного з одного гектара цукрових буряків можна виробити 4 тис. Літрів біоетанолу.
На жаль, розвиток даного виду палива в Україні знаходиться на низькому рівні. Це - результат монополії. Оскільки постановою Кабміну №1375 від 5 грудня 2007 року визначено, що займатися виробництвом біоетанолу у нас мають право тільки 12 державних спиртзаводів. А потужності ще 76 держспіртзаводів були завантажені лише на 50%.
Міністерство аграрної політики та продовольства у травні поточного року зробила крок по дерегуляції, який повинен стимулювати розвиток ринку альтернативних видів палива в Україні.
Зокрема, Кабінетом міністрів ухвалено постанову №319 від 20 травня 2015 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 № 1375", яким виключений перелік спиртових заводів, що мають право на виробництво біоетанолу. Таким чином, зараз за наявності ліцензії підприємство може виробляти біоетанол.
Зазначу, що за 2010-2012 роки виробництво біоетанолу і компонентів на його основі здійснювалося на ДП "Наумовський спиртовий завод", ДП "Гайсинський спиртовий завод", ДП "Івашківський спиртовий завод", Лужанському і Хоростківський місцях здійснення діяльності ДП "Укрспирт", а також ТДВ "Узинський цукровий комбінат".
Протягом 2013-2015 років повністю перепрофільовані на виробництво біоетанолу і компонентів на його основі ДП "Барський спиртовий комбінат", ДП "Червоненській завод продтоварів" та ДП "Зарубінський спиртовий завод".
Загальна потужність з виробництва біоетанолу зазначених підприємств становить близько 120 тис. Тонн на рік.
Для порівняння: США (45% від світового виробництва біоетанолу) і Бразилія (44,7%) щорічно виробляють 36300000000 літрів біопалива.
Надмірне регулювання господарської діяльності у сфері виробництва і реалізації біоетанолу призвело до бар'єрам як для виробників, так і для споживачів. Підприємства змушені були шукати альтернативи, зокрема, було налагоджено виробництво компонента моторного палива альтернативного (КМТА) і компонента антіденатоційного альтернативного (РДА).
КМТА - це зневоднена спиртовмісна рідина (вміст води не більше 0,3%) разом із супутніми домішками, яка підлягає обов'язковому денатурировании бензином (1%) і метілтретбутіловим ефіром (0,5%).
Згідно з п. 19 Методичних рекомендацій щодо класифікації за вимогами УКТ ЗЕД товарів нехарчового призначення, КМТА з метою використання повинен відповідати кодом УКТ ЗЕД - 3 811 +1900 00, як антидетонаційна присадка.
Однак, з 2014 року представники Державної фіскальної служби застосовують вимога щодо виробництва та реалізації (переміщення) КМТА в порядку, встановленому для спирту етилового. Зокрема:
- Ліцензування виробництва та оптової торгівлі;
- Атестація виробництва; реєстрація місць зберігання;
- Встановлення податкового поста.
Внаслідок цього, відвантаження КМТА стала можливою за умови сплати повної ставки акцизного податку або надання податкового векселя, авальованого банком.
У свою чергу, для отримання податкового векселя споживач КМТА повинен внести значний фінансовий заставу і плату за обслуговування банком векселя. Ці процедури накладають додаткове фінансове навантаження на підприємства.
Тобто, в Україні вставляли палиці в колеса виробникам біоеталон. А в країнах Євросоюзу виробництво такого палива має істотну державну підтримку.
Так, у Німеччині його не обкладають мінеральними й екологічними податками, існує система дотування вирощування ріпаку. В Іспанії автомобілістам, які використовують біопаливо, дозволено безплатне внутріміське парковка.
У Бразилії ще в 1970-х роках уряд реалізував комплексну програму пропаганди біоетанолу. Відомі політики, спортсмени, зірки шоу-бізнесу пересідали на автомобілі, які їздять на біопаливі. І сьогодні більше половини автопарку країни використовують замість бензину практично чистий етанол Е99 або суміш з бензином Е85.
Біоетанольне напрям має стати одним з ключових для нашої країни. У нас є невичерпний постачальник продукції для біоетанолу - аграрний сектор. Тому у нас є всі шанси стати енергетично незалежними.
Звичайно, нарощування виробництва біоетанолу має здійснюватися без порушення балансу продовольчих потреб суспільства і загрози продовольчої безпеки держави.
Джерело
