Відділ механізації

 

  Минулого року аграрії зібрали рекордний врожай зернових, зокрема пшениці озимої 4,84 т/га. Сприяла цьому не тільки наполеглива праця, але й погодні умови. Загалом за останні роки відбулось істотне збільшення врожайності цієї культури: від 2000 до 2014 року вона зросла більш ніж удвічі (на 2,57 т/га). У загальному валовому виробництві зерна на пшеницю озиму припадає понад 50 %. Досягнення у зерновиробництві відбулось за рахунок покращення ресурсного, технічного, фінансового забезпечення та доступністю щорічних наукових рекомендацій. У цих рекомендаціях висвітлюються елементи технологій вирощування в єдиному ланцюгу, можливість коректив впродовж вегетації культури згідно даних строгого агробіологічного контролю за станом посівів, формуванням врожайності і якості зерна.

              Львівщина стає все більш привабливішою для вирощування сільськогосподарських культур завдяки забезпеченню ґрунтів добрими запасами продуктивної вологи та достатньою сумою позитивних температур.Навіть такі культури, які раніше не вирощувались у нас все більше захоплюють товаровиробників (соняшник, соя). Появу сої обумовлено перш за все попитом на ринку. Враховуючи цінність як харчової, кормової культури, широкий спектр її використання у виробництві промислової продукції, вона має й важливе агротехнічне значення, зокрема властивість засвоювати азот повітря та залишати його в ґрунті (60-90 кг/га), а також значну кількість органічної речовини, тому може бути й ефективним попередником сільськогосподарських культур, зокрема зернових (як ярих, так і озимих). Слід зауважити, що ця культура лише при досягнутому рівні врожайності понад 2,0 т/га здатна забезпечити економічно вигідне виробництво якісного насіння за вмістом олії і білку, що вимагає немалих вкладів у технологію.

Цього року багатьох та чи не кожного господаря хвилює врожай прийдешній. Він формується за кількісними і ваговими показниками елементів продуктивності: колосоносні стебла, число колосків у колосі, озерненість колосу, маса зерна. А це у значній мірі залежить від рівня застосованих технологічних заходів, біологічних особливостей вирощуваних сортів та впливу метеорологічних факторів.

Хоча цього вегетаційного року погодні умови були контрастними, характеризувались різкими перепадами температур, але достатніми запасами продуктивної вологи. Ріст і розвиток рослин восени, їх перезимівля та формування агроценозів у весняно-літній період відзначалися добрими показниками складових продуктивності. Однак, були й різного роду екстремальні прояви погоди (грози, зливи, градобій) локальної дії, які внесли корективи у формування врожайності.

Хоча для аграріїв кожен рік складний, тому що відбуваються різного роду екстремальні явища погоди, які несуть ризики в отриманні омріяного врожаю, запланованого прибутку. А цей рік неоднозначний зі сторони технологічних аспектів: девальвація гривні, дефіцит коштів на придбання матеріально-технічних ресурсів, порівняно невисокі ціни на продукцію 2014 року тощо. А це обумовило різний рівень технологій: виконання оптимальних параметрів у системі вирощування; недостатнє забезпечення агрозаходів. Про такий стан засвідчує обстеження посівів у різних агроформуваннях області, тобто строкатий розвиток рослин за елементами формування врожайності (низькопродуктивні–високопродуктивні посіви).

          На посівах агроформувань області поряд із сортами озимої пшениці вітчизняної майже на половину вирощують й сорти іноземної селекції. Вагомий відсоток у підвищенні врожайності можна без сумніву віднести до впровадження сортів-інновацій, які характеризуються високим рівнем врожайності і якістю зерна з поліпшеними хлібопекарськими властивостями борошна. Завдання ізолюватися чи використовувати лише сорти вітчизняної селекції ми не ставимо. Товаровиробник має право вибору сортів, які занесені до Державного реєстру сортів України. Інша справа, що в цій конкуренції вітчизняна селекція заслуговує на переваги. І ми маємо надію, що найближчим часом ситуація зміниться на користь національних сортів, бо вони володіють генетично обумовленими ознаками якості сильних і цінних пшениць. Тобто із борошна українських пшениць без додавання поліпшувачів можна випікати об’ємний, високоякісний, пухкий, із смачною скоринкою хліб.

          Вклади у технологію вирощування згадуваних сортів набагато нижчі, бо вони адаптовані до ґрунтово-кліматичних умов за низкою господарсько-цінних властивостей. Якщо ми у цьому переконаємо аграріїв, то найближчим часом їх довіра буде на стороні сортів української селекції.

          На багатьох площах встановлено недостатній рівень азотного живлення за методом доступної тканинної діагностики у польових умовах. Кількість колосоносних стебел є різною (250-770 шт./м2), озерненість колосу низька і висока. А дослідженнями з вивчення структурних елементів продуктивності зернових доведено, що на долю колосоносних пагонів припадає понад 50 % формування врожайності.

          Наші багаторічні дослідження засвідчують, що число колосоносних пагонів пшениці озимої 250-350 шт/м2 призводить до низькопродуктивних посівів (2,0-2,5 т/га); 450-500 – середньопродуктивних (3,5-4,0 т/га); 500-600 – високопродуктивних (5,0-6,5 т/га); 600-700 шт/м2 – високоінтенсивних (7,0 - 8,0 т/га).

          В умовах цього року зернові уражені хворобами (септоріоз, кореневі гнилі, плямистості, іржа), особливо на площах, де не використовували фунгіциди, що може спричинити доволі вагоме зниження врожайності (15-30%).

Перспектива отримання фактичної врожайності зернових залежатиме від подальшого перебігу метеорологічних умов у період збирання. Враховуючи реальний стан посівів за сформованими на даний час елементами продуктивності, розвитком і станом прапорцевого листка та концентрацією азоту у рослинах впродовж їх вегетації, фітосанітарну оцінку, то можна передбачити загальний рівень врожайності по всіх категоріях господарств понад 4,0 т/га (озима пшениця, озимий ячмінь) з коливаннями по господарствах області 3,0-6,0 т/га. Потужні агроформування в інтенсивних технологіях вирощування прогнозують отримати на окремих площах пшениці озимої понад 6 т/га.

          Досягнень у зерновиробництві лише за валовим виходом продукції замало, оскільки проблемними на даний час залишається напрям технологій продовольчого призначення, зокрема низька якість, а також потребує покращення система насінництва і скорочення втрат зерна при його збиранні та зберіганні.

          Розпочато жнива, озимий ячмінь перша культура збирання, тому радимо товаровиробникам дотримуватись оптимальних строків збирання зернових культур згідно розроблених рекомендацій Інституту СГКР НААН (інформація доступна на сайті www.isgkr.ho.ua). Це дасть можливість максимально скоротити втрати вирощеного врожаю. Слід пам’ятати, що збирання зернових культур є одним з дуже важливих елементів технологічного ланцюга і вимагає стислих строків і високої організації праці у порівнянні з іншими сільськогосподарськими роботами.

          Дуже часто, затягуючи строки збирання втрачаємо не тільки врожай, а й якість сформованого зерна, йде обернений процес при перестої зернових на корені через активізацію фізіологічних процесів. І посіви, що за технологією вирощували на продовольчі цілі опиняються у категорії фуражного зерна, а це знижує вартість продукції.

          Зерновиробництво – ця галузь на Львівщині, як і у цілому в Україні забезпечує стратегічно ринкову продукцію і одне з основних джерел надходження коштів. Серед діючих сільськогосподарських підприємств основні земельні ресурси сконцентровані в тих, які мають понад 1000 гектарів. Переважна більшість цих господарств не утримують жодного виду тварин і займаються вирощуванням сільськогосподарських культур, які дають найбільший дохід.

У господарствах населення сьогодні розташовано біля 40 % площ зернових колосових культур. Товаровиробники мають доступ до інформації щодо нових сортів, насіння,технологій вирощування, зокрема догляду за посівами (інформаційні матеріали, консультації експертів-дорадників). Стан посівів також визначається рівнем застосованої технології і є менш інтенсивним з дотриманням інших чинників, зокрема внесення органічних добрив під попередньо вирощувані культури, своєчасне збирання і збереження зерна.

          Сьогодні необхідно більше говорити про відповідальність за землю, за наше загальнонародне багатство, переконати власників компаній забезпечити покращення родючості ґрунтів, на яких вони працюють за рахунок розвитку галузей тваринництва. В іншому випадку нанесені шкоди від надінтенсивного ведення зерновиробництва будуть незворотні. Тому що навіть інтенсивними технологіями треба вміло користуватися і не зловживати, позаяк продукція має бути екологічно безпечною, у якій нітрати та важкі метали не мають перевищувати ГДК (гранично допустиму концентрацію). Тут необхідно задуматись, у кого більше проблем перш за все екологічного характеру чи збереження якості ґрунту в селянина чи власника іншої великої господарюючої структури.

          За наявної у даний час структури посівних площ серед озимих переважає пшениця, ярих – кукурудза і найбільша частка валового виробництва зерна припадає на них. Жито, овес, гречка – опинились у глибокій ніші. А це культури продуктового ряду, відіграють важливу роль у харчуванні людини значну частку яких доведеться завозити із за меж області, вони відзначаються особливістю використовувати важкодоступні елементи живлення з ґрунту, це добрі попередники під інші культури.

          Складна ситуація із зернобобовими, а їм притаманна властивість вільної азотфіксації (разом із кореневими рештками залишають у ґрунті - 60-200 кг/га азоту). Доцільно оптимізувати у структурі площі гороху, кормових бобів, люпину, а останній з використання на зелене добриво, а також конюшину, еспарцет як найцінніших попередників під пшеницю що дасть можливість покращити якість зерна.

          Перспектива у цілому для зерновиробництва полягатиме у перебудові технологій з використанням продукції на конкретні цілі – інтенсивних з дотриманням оптимальних параметрів екологічно безпечної продукції, ресурсоощадливих, альтернативних та органічних.

Директор Інституту сільського господарства

Карпатського регіону НААН,

доктор с.-г. наук,

член-кореспондент НААН,

професор                                                            Г.М. Седіло

Провідний науковий співробітник

лабораторії рослинництва,

кандидат с.-г. наук М.С. Свідерко