Уже багато разів я розповідав про показники експорту української сільгосппродукції до Російської Федерації. За 7 місяців 2015 року частка Росії в загальному агроекспорті України склала близько 2%. Лише вдумайтесь: така величезна країна-сусід, з такою кількістю споживачів, і лише 2% від загального обсягу експорту української агропродукції... Іншими словами - ембарго, яким нам погрожують, - не більш ніж черговий пропагандистський міф. Ми успішно реалізуємо свою продукцію на інших світових ринках і продовжуємо нарощувати обсяги навіть без північного сусіда.
Проте інформація щодо скорочення експорту до РФ все ще викликає діаметрально протилежні емоції у співвітчизників. Дехто ратує: "І на кого ви лишаєте українських сільгоспвиробників, віднімаючи у них величезний російський ринок?".

Повірте, для українських виробників ми шукаємо альтернативи - і вони значно більш гідні та надійні ніж Росія. Це Китай, Єгипет, Індія, Ізраїль, ЄС, США, Канада - ми крок за кроком відкриваємо нових торговельних партнерів, все більше українських компаній отримують можливість виходити на закордонні ринки. Хочете працювати на великих ринках? Будь-ласка - пропонуйте конкурентоспроможну якісну продукцію, що відповідає українським та світовим стандартам якості. Сільгосппродукція українського виробництва користується великою популярністю за кордоном!

З іншого ж боку я чую закиди: "2% - це багато. Як наші виробники сміють в таких умовах продовжувати відносини із країною-агресором?". Так, за певними товарними позиціями (як наприклад, м'ясо та м'ясні продукти) наш експорт до  РФ продовжується. За більшістю інших - взагалі припинився.

Без жодних виправдань і пояснень запитаю, а чи самі ми такі ж принципові у всьому, що стосується російської продукції на території нашої держави? Чи не бачимо ми російських цукерок і печива, кави, чаю та тютюнових виробів на поличках вітчизняних магазинів?

Бачимо і може навіть споживаємо. Наведу кілька показників, що демонструють яку саме продукцію ми продовжуємо імпортувати із країни-агресора.

За 7 місяців 2015 року Україна імпортувала із Російської Федерації сільгоспродукції на загальну суму 140.372 млн доларів США. Основну частку імпорту склали тютюн та тютюнові вироби; какао-боби та продукти з них, шоколад; кава, чай та прянощі; вироби із зерна і хлібних злаків; маргарин; сири і йогурти, кондвироби.

Заради справедливості зазначу, що за вказаний період загальний імпорт аграрної продукції із РФ скоротився на 66% та становить 140.372 млн доларів США (проти 410.275 млн доларів США за 7 місяців 2014 року).

Отже, динаміка зменшення імпорту залишається цілком патріотичною - Україна і надалі продовжує відмовлятися від продукції російського виробництва. Залишається питання: чи можемо ми повністю припинити імпорт з Росії?

Якщо поставити перед собою таку мету - то немає нічого неможливого. Країнами, у яких ми купуємо найбільше сільськогосподарської продукції є Польща, Німеччина, Туреччина, Франція, США, Італія, Іспанія, Індія та Еквадор.

Для прикладу, багато товарних позицій, що ми імпортуємо з Польщі, співпадають із нашим імпортом з Росії. Це кава, чай та прянощі, маргарин, кондвироби. Тютюн та тютюнові вироби ми самі експортуємо у значних кількостях, а отже - можемо задовольнити внутрішній попит.

Що стосується питання імпорту какао-бобів та продуктів їх переробки, які ми самостійно виробляти не можемо, у нас є чудовий вибір - країни Західної Африки. На них припадає 70% світового виробництва какао-бобів. Уже в червні поточного року одним із основних постачальників какао-бобів до України стала Гана, вказану продукцію із якої було імпортовано на загальну суму 1.755 млн доларів США.

Це означає, що немає такої продукції, для якої Росія була б унікальним виробником чи постачальником. А отже, ми можемо продовжувати роботу над згортанням торговельних зв'язків із даною державою.

Питання тепер до українців - чи продовжуєте ви купувати російську продукцію у вітчизняних магазинах? Чи підтримуєте ви попит на неї в Україні? Адже якщо буде попит, буде й пропозиція.

Кожен з нас впливає на такі, здавалося б, серйозні показники економічної успішності держави як експорт-імпорт продукції. Давайте ж діяти.