Відділ механізації

     Мабуть найактуальнішою проблемою сільського господарства області є його машиннозабезпеченність. Парк машин в господарствах області щороку зменшується, поповнення парку машин сучасною технікою надзвичайно мізерне. Так наприклад протягом 2012 року було придбано  410 тракторів, що становить 2,4 відсотки від наявної кількості тракторів, з них 366 тракторів придбано фізичними особами, тобто населенням і лише 44 трактори придбано підприємствами. Із загальної кількості тракторів придбаних в 2012 році – 244 трактори китайського виробництва, майже всі вони були придбані населенням.

     Сьогодні у Львівській області є 16840 тракторів, зареєстрованих на селі, з них 13900 тракторів знаходиться у власності фізичних осіб, тобто населення і лише 2940 тракторів  у власності сільськогосподарських підприємств,  в структурі яких близько 50 відсотків займають трактори потужністю до 65 – 100 кінських сил, тобто класу МТЗ, ЮМЗ, , біля 25 відсотків становлять трактори потужністю понад 150 к.с., тобто трактори класу Т-150, решта тракторів це трактори потужністю від 15 до 40 к.с. Імпортні трактори, переважно марок: CHALLENGER, CASE, JOHN DEERE, MASSEY FERGUSON, NEW HOLLAND та ZETOR складають 8 відсотків. Китайська техніка у сільськогосподарських підприємств  займає лише 0,5 відсотка. 80 відсотків всіх тракторів відпрацювали два і більше амортизаційних періоди, їх надійність, а відтак і продуктивність є надзвичайно низькими.

Віковий склад тракторів, що належать сільськогосподарським підприємствам показаний на діаграмі:

     Унеможливлює ефективне використання наявних тракторів відсутність сучасних високопродуктивних причіпних машин. Так наприклад, в наявності с.г. підприємств нараховується лише 210 комбінованих агрегатів, які за один прохід виконують декілька операцій. Навантаження на один комбінований агрегат становить 1400 га ріллі. Судячи по наявності основних причіпних машин, а саме плугів – 1328 одиниць; культиваторів – 1294; дискових борін – 594 та сівалок – 1067 можна зробити висновок, що більшість с.г підприємств використовують для обробітку землі старі традиційні технології.

     З 13900 тракторів, що знаходяться у власності населення більш ніж 80 відсотків трактори марок МТЗ та ЮМЗ. Імпортні трактори, переважно китайського виробництва складають 8 відсотків, решта – це трактори марок Т-16, ДТ-20, Т-25, Т-40 та їм подібні.  85 відсотків всіх цих тракторів відпрацювали два і більше амортизаційних періоди. Віковий склад тракторів, що належать громадянам показаний на діаграмі:

     Варто зауважити, що по результатах щорічних технічних оглядів, технічний стан тракторів, що знаходяться у власності населення є дещо кращим, ніж в с.г. підприємствах. Однак, через відсутність причіпного шлейфу машин, використовуються вони вкрай неефективно. Адже в переважній більшості фізичних осіб трактор укомплектований лише плугом, культиватором та причепом, серед яких є чимало саморобних.  Крім того окремі власники тракторів мають постійне місце праці, а трактор використовується ними лише для обробітку власних земельних наділів. Якби ми сьогодні змогли створити умови для добровільного об’єднання громадян – власників тракторів, в підприємства по наданню послуг та на пільгових умовах забезпечити ці об’єднання необхідним шлейфом причіпних машин, то ситуацію можна було б значно покращити.

     Сьогодні навантаження на один фізичний трактор ріллі, що знаходиться в обробітку сільськогосподарських підприємств складає 100 га., а в населення – 22 га. Залучивши до більш ефективного використання трактори, що є в населення. Навантаження ріллі на один фізичний трактор в цілому по області могло б складати 36 га. Для порівняння цей показник в США становить 28 га; в Англії – 13; у Франції – 12;  в Німеччині – 8.

     Забезпеченість агропромислового комплексу області зернозбиральними комбайнами ще гірша ніж тракторами. Аналізуючи динаміку наявності тракторів та зернозбиральних комбайнів  по роках від 2000 до 2012 року, можна побачити, що за рахунок населення досягнуто незначного росту парку тракторів, проте по зернозбиральних комбайнах, протягом останніх трьох років  знову намітився їх загальний спад. Так наприклад  наявність у 2009 році зернозбиральних комбайнів в населення 1420 одиниць та с.г. підприємств 1154 одиниці, зменшилась у 2012 відповідно до 1313 та1002, тобто на 159 одиниць.

     Аналізуючи структуру парку зернозбиральних комбайнів ми бачимо, що більша половина парку – це імпортні комбайни 23-х світових марок

  Віковий склад загального парку машин показаний на діаграмі де 19 відсотків складають комбайни, яким понад 40 років, майже всі ці комбайни знаходяться у власності населення, 61 відсоток це комбайни віком від 20 до 40 років, і лише 8 відсотків це комбайни до 10 років.

     Основним комбайном в с.г. підприємств продовжує залишатися  СК-5 «Нива», який в структурі парку комбайнів с.г. підприємств нараховує 558 одиниць з наявних 1002 одиниці, тобто близько 60 відсотків. 40 відсотків це переважно комбайни імпортного виробництва, туди входить і незначно кількість комбайнів російського виробництва типу «Дон 1500» продуктивністю від 7 до 9 кг маси за секунду.

     Парк зернозбиральних комбайнів, що знаходяться в населення нараховує 1313 одиниць. Близько 80 відсотків цих комбайнів є імпортні із шириною захвату жатки від 1,8 до 3,2 м.

     Навантаження на один зернозбиральний комбайн зернових у с.г. підприємствах становить 175 га зернових, у населення 89 га. Середнє навантаження на один комбайн по області становить 125 га. Для порівняння на один зернозбиральний комбайн в США припадає 82 га зернових, в Англії – 65, у Франції – 63, в Німеччині – 67.

      Проблема нинішньої машиннозабезпеченості сільського господарства області усугубляється відсутністю підприємств технічного сервісу сільськогосподарських машин. Як відомо за часів Радянського Союзу в області на кожну марку машин діяла спеціалізована ремонтна майстерня. Після реформування вся мережа підприємств була знищена. Нові підприємства не створюються через відсутність державної політики в цьому питанні. Як вже вище говорилося в області експлуатуються 1180 імпортних зернозбиральних комбайнів 23 марок світових виробників. Жодне підприємство технічного сервісу не спроможне проводити ремонт та технічне обслуговування такого різномаїття машин. Якби хоча б половина наявних в області комбайнів, були однієї марки, наприклад CLAAS або JOHN DEERE, то ці фірми, або їх дилери  вже давно створили б підприємство технічного сервісу. Поки держава не знайде ринкових важелів формування помарочного складу машинно-тракторного парку села, вирішити проблему ефективної системи технічного сервісу буде не можливо. В Росії та Білорусії ця проблема вирішується шляхом ліцензування постачальників імпортних машин. Ліцензію отримують ті постачальники, які в зоні продажу мають підприємства технічного сервісу. Польща також надавала перевагу постачальникам імпортних машин, які в зоні своєї діяльності формували сервісну мережу. Тепер там не купують машину, якщо поблизу немає підприємства технічного сервісу. Кожний з нас також не купить автомобіль, якщо на теренах області немає станції для його технічного обслуговування.  В сільському господарстві України ця проблема була породжена самою державою, коли під гарантію Уряду одночасно поставлялися зернозбиральні комбайни трьох марок (JOHN DEERE, CLAAS, MASSEY FERGUSON), без будь яких зобов’язань по технічному сервісу.

            Аналогічна ситуація в області із забезпеченням кормозбиральними комбайнами, яких на сьогодні в області нараховується лише 196 одиниць, бурякозбиральними комбайнами, яких нараховується 88 одиниць доїльними установками, яких нараховується близько 270 одиниць та іншими машинами.

            Не зважаючи на ситуацію, що склалася з машиннозабезпеченням в сільському господарстві області, ми повинні шукати резерви більш ефективного використання та збереження того технічного потенціалу, що залишився. Крім цього нам потрібно чітко окреслити питання, що ми можемо вирішити своїми силами, що силами громади області та що потрібно вирішувати на рівні держави.