|
ЕТИЧНИЙ КОДЕКС УЧЕНОГО
Національної академії аграрних наук УКРАЇНИ
ПЕРЕДМОВА
Метою Етичного кодексу ученого України є утвердження в науковому співтоваристві етичних принципів та свідоме їх дотримання науковцями у своїй роботі. Кодекс регулює відносини науковців між собою та із суспільством, встановлює основні критерії для оцінки вченими власної роботи та діяльності колег з моральної точки зору. Викладені у ньому принципи повинні слугувати основою для етичного виховання молодих науковців. Головним завданням Етичного кодексу є надання пріоритетності моральним вимірам у науковій роботі та громадській діяльності як співтовариства вчених, так і кожного з них зокрема. Проблема особистої відповідальності вченого набула особливого значення у зв'язку з тим, що суспільні інститути не встигають за стрімкими темпами розвитку науки і технологій.
В усьому світі етичні кодекси будуються на розумінні того, що у науковій сфері взаємини працівників науки базуються на довірі між ними та суспільством і це є необхідною умовою розвитку науки. Вчені повинні бути впевнені в достовірності результатів роботи своїх колег. У свою чергу суспільство також має бути впевненим у чесності науковців. Щоб унеможливити порушення етики, що ставить під загрозу авторитет науки та довіру суспільства до вчених, необхідно, щоб усі науковці усвідомлювали важливість високоморальної поведінки, власної відповідальності за результати своїх досліджень та за формування громадської думки призначення науки для суспільства, здатної вирішувати багато суспільно важливих проблем держави. Наука має бути поза релігією та політикою.
1. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ
- Етика науковця має базуватись на людських цінностях, нормах та принципах, якими він повинен керуватись як учений і громадянин. Він має сповідувати моральні постулати й людські цінності, основні з яких наведені у цьому Кодексі.
- Учений несе моральну відповідальність за наслідки своєї діяльності, які можуть впливати на прогрес науки, економічний стан суспільства, збереження природи та духовно-культурної спадщини, на розвиток людства в цілому. Вчений повинен протидіяти проведенню наукових досліджень, які суперечать принципам гуманізму, шляхом: відмови у співпраці; попередження суспільства про можливі негативні наслідки досягнень науки; вжиття заходів щодо недопущення використання наукових досягнень з антигуманною метою.
- Учений має дотримуватися у своїй діяльності принципу рівноправності своїх колег. Будь-яка дискримінація на підставі статі, раси, політичних і релігійних поглядів або культурної чи соціальної належності є несумісною з цим принципом. Наука має бути неполітизованою.
- Обов'язок ученого протидіяти конформізму в науковому співтоваристві, брати активну участь в атестації наукових кадрів, протидіяти присудженню наукових ступенів і звань за роботи, які не відповідають досягненням світової науки або виконані з порушенням норм етики, зокрема рішуче викривати плагіат та інші форми порушень авторського права.
- Учений має активно протидіяти шарлатанству та шахрайству в науці, виступати проти розповсюдження поглядів і рекомендацій шарлатанів і шахраїв у суспільстві в цілому.
- Учений має спрямовувати свої зусилля, крім усього, на те, щоб отримані ним наукові результати застосувались для блага людства, збереження навколишнього середовища, ощадливого використання природних ресурсів.
- Свобода в науці - це в першу чергу свобода вибору наукових напрямів досліджень, концепцій, гіпотез, парадигм, проблем та методів їх вирішення, і головне – це свобода думки та слова, свобода світогляду ученого від релігійних догматів та політичних течій, надмірному впливу авторитетів, упереджених поглядів, тиску людей, що мають корисливі цілі. Свобода в науковій творчості у першу чергу залежить від рівня професіоналізму. Вчений має активно відстоювати наукову думку, засуджувати спроби введення цензури у наукову творчість та будь-які намагання монополізувати ті чи інші напрями науки.
- Учений має усвідомлювати відповідальність за виникнення небезпеки для окремої людини, суспільства, економіки або природи, яку може заподіяти застосування неперевірених наукових знань.
- Учений не повинен чинити дій, які можуть завдати шкоду професійній репутації колег. За наявності неспростовних доказів неетичних чи непрофесійних дій колег наукове співтовариство має у відкритій, неупередженій дискусії дати їм відповідну оцінку.
- Наукове співтовариство має докладати зусиль до підготовки підвищення кваліфікації учених. Виховання наукової зміни не повинно обмежуватися тільки осягненням технічних навичок, необхідних для проведення досліджень, а обов'язково мусить включати основні етичні стандарти та норми наукової етики. Науковці-викладачі мають слугувати взірцем моральності для молодих учених щодо ставлення до науки, авторських прав.
2. УЧЕНИЙ ЯК ДОСЛІДНИК
- Учений має пам'ятати, що наукове дослідження - це процес, спрямований на здобування нового та узагальнення існуючого знання, визначення закономірностей розвитку природних чи суспільних процесів. Він має прагнути бути високоерудованою людиною, компетентною у своїй справі, спроможною аналізувати найсучасніші наукові здобутки. Планування та проведення наукових досліджень може бути ефективним за наявності глибоких знань, зокрема про досягнення світової науки у досліджуваній галузі.
- Учений має вишукувати найприйнятніші з точки зору адекватності та економічної доцільності шляхи вирішення досліджуваної проблеми. Висновки завершеного дослідження вчений зобов'язаний викладати об'єктивно, незважаючи на очікування замовника. Основною мотивацією діяльності вченого має бути прагнення до пізнання істини та бажання збагатити науку новими знаннями.
- Учений має проявляти бездоганну чесність та прозорість при інформуванні працівників наукового дослідження, бути відкритим для критики, порад і побажань і вважати неприпустимим прояви фабрикування та фальшування даних, незаконного використання чужих даних. Неприпустимим є й втручання у науковий процес представників владних інституцій або інших осіб, а також вплив на характер отримуваних у результаті досліджень даних та висновків. Для справжнього вченого головне – істина.
- Учений має сприяти охороні захисту інтелектуальної власності.
- Результати наукових досліджень не повинні спричинити шкоду людині. Здійснюючи медико-біологічні дослідження слід керуватися принципами біоетики.
- Наукові дослідження мають проводитися, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Якщо їх негативного впливу неможливо уникнути повністю, то він має бути зведений до мінімуму.
- Учений має здійснювати взаємодію з іншими науковцями, підтримувати атмосферу творчого пошуку, формування нових ідей; він має створювати такі умови співпраці , які здатні підвищити якість та ефективність наукової діяльності, полегшити впровадження результатів наукових досліджень у практику.
3. УЧЕНИЙ ЯК АВТОР
- Основною мотивацією діяльності вченого має бути прагнення до збагачення науки і суспільства новими знаннями та вирішення насущних проблем. Кожний науковий працівник має право на результат власної інтелектуальної праці, але він не повинен обмежувати доступ до спільно отриманих результатів тих, хто допомагав йому при виконанні досліджень. Авторами визнаються тільки ті наукові працівники, які зробили значний інтелектуальний внесок у певну наукову роботу. При цьому найвищою нагородою для вченого має бути досягнення істини та визнання його заслуг у цьому наукового співтовариства. Вчений має право захищати свій науковий пріоритет. Разом з тим оприлюднення неточних і непереконливих наукових результатів неприпустиме.
- Учений визнає міжнародні та національні правові норми щодо авторських прав. Учений може використовувати інформацію з будь-яких джерел за умови, що при цьому зазначає назву джерела та проводить чітку межу між власними даними та здобутками інших.
- При публікації результатів досліджень, проведених групою вчених, всі, хто брав участь у їх проведенні, мають бути зазначені як співавтори; у разі необхідності може бути виокремлено їхній особистий внесок. Поступатися авторством на наукову роботу іншій особі, претендувати на авторство або співавторство роботи іншої особи, а тим більше вимагати включити себе до списку співавторів є неприпустимим.
- Учений не повинен повторно публікувати свої наукові роботи заради збільшення кількості публікацій. Якщо для пропаганди наукових знань є необхідність опублікувати одну і ту ж роботу в різних виданнях, автор повинен поінформувати редакторів цих видань про те, що робота вже була опублікована.
- Учений має бути максимально об'єктивним в оцінці власних досягнень. Преса, радіо і телебачення можуть бути використані для пропаганди наукових досягнень, але не заради уславлення власної персони.
- Для наукової праці вчений-керівник формує колектив співробітників, виходячи з неупередженої оцінки їхніх інтелектуальних, етичних і персональних характеристик. Учений повинен протидіяти всім проявам протекціонізму, корупції й дискримінації.
- Як керівник учений будує взаємини зі співробітниками на принципах справедливості, виявляє доброзичливість, надає підтримку своїм учням та оцінює кожного з них об'єктивно. Він має сприяти службовому зростанню підпорядкованих йому співробітників відповідно до їх кваліфікації і ставлення до праці.
- Учений не повинен перекладати на своїх співробітників виконання доручених йому завдань.
- Учений-керівник має обґрунтовувати своє наукове бачення проблеми, але не нав'язувати його адміністративно членам наукового колективу.
- Учений повинен докладати всіх зусиль для створення доброзичливої творчої атмосфери в колективі, знаходячи адекватні способи розв’язання конфліктних ситуацій.
- Учений-керівник повинен виховувати у молодих науковців здатність мислити самостійно та бути відповідальним за результати їхніх досліджень, стимулювати до творчої співпраці з іншими вітчизняними чи іноземними науковцями, до участі в міжнародних конференціях, публікації праць у світових виданнях, поширення результатів досліджень в мережі Internet.
- Учений має з повагою ставитися до молодих науковців, всіляко сприяти розвитку їхнього вільного й критичного мислення.
- Учений у своїй викладацькій роботі повинен не лише доносити до аудиторії достовірну наукову інформацію, а й сприяти становленню активної громадської позиції молоді.
- Учений не повинен перешкоджати спілкуванню молодих вчених з іншими вченими та науковими інституціями. Він має поважати їхнє право на вільне об'єднання, самоврядування та членство в академічних організаціях, прислухатися до думки студентського співтовариства щодо форми та методів навчання.
- Учений повинен проводити заняття в прийнятній для широкого кола учнів формі. Він має турбуватися про належне забезпечення всім необхідним лабораторій та поповнення бібліотек. Розклад занять повинен бути зручним для учнів, заняття мають проводитися відповідно до розкладу. Зміст лекцій повинен відображати сучасні досягнення світової науки і не супроводжуватися нав’язуванням упередженої думки.
- Учений має об'єктивно оцінювати знання учнів та об’єктивно ставитися до них. Будь-які стосунки між ученим та учнем, що порушують етичні норми, є неприпустимими.
- Учений має бути свідомим того, що він повинен бути взірцем для учнів, спонукати їх до збереження й примноження кращих традицій українських і світових наукових шкіл.
- Учений мусить приділяти особливу увагу обдарованим учням, залучати їх до наукової роботи, виховувати в них відповідальне ставлення до її виконання.
- Учений не повинен розголошувати інформацію особистого характеру щодо учнів.
- Учений не повинен отримувати плати чи іншої вигоди безпосередньо від учнів.
- Учений висловлює свою думку про роботу та наукові досягнення колег чітко та неупереджено.
- Виступаючи в ролі опонента при захисті дисертаційних робіт, учений мусить бути неупередженим, нести персональну моральну відповідальність за об'єктивну їх оцінку.
- Під час обговорення робіт вчений повинен дотримуватися принципів рівноправності. Рівноправність передбачає рівні права усіх учасників дискусії незалежно від наукових ступенів та звань. Принцип достовірності означає недопущення будь-яких перекручувань з метою приниження або дискредитації опонента.
- При проведенні експертної оцінки робіт вчений має дотримуватися принципу конфіденційності, не піддаватися тиску при підготовці та винесенні висновків про роботу.
- Рекомендуючи науковців для виконання наукової роботи або на наукову посаду, вчений як експерт має об'єктивно оцінювати претендентів. Він не повинен надавати перевагу своїм учням, представникам своєї наукової школи тощо. При конфлікті інтересів вчений повинен ставити загальні інтереси вище особистих та інтересів замовників дослідження.
7. УЧЕНИЙ ЯК ГРОМАДЯНИН
- Бути вченим – не обов’язок, а покликання. Учений – це особистість, яка присвятила себе пошуку нових наукових знань, сприянню їх розповсюдженню та застосуванню на благо суспільства, зокрема для збереження природи. Отримана і оприлюднена вченим наукова інформація, має бути достовірною, а його рекомендації - обґрунтованими.
- Учений має протидіяти поширенню псевдонаукових і науково необґрунтованих теорій, хибних концепцій та уявлень.
- Учений повинен прагнути оприлюднювати результати своїх досліджень не лише у спеціальних наукових виданнях, а й у науково-популярних ЗМІ з тим, щоб зробити їх максимально доступними для широких верств суспільства.
- Учений може брати активну участь у житті наукового співтовариства та у роботі колегіальних органів. При цьому він має діяти, виходячи перш за все із загальних інтересів науки і суспільства.
- Учений не повинен використовувати авторитет науки чи свій власний з особистою корисливою метою.
- Учений, що займає урядову чи адміністративну посаду, має дотримуватися етичних норм, прийнятих в науковому співтоваристві.
- Учений, який порушує Етичний кодекс, несе моральну відповідальність перед науковим співтовариством та суспільством.
- Наукові працівники повинні демократичним шляхом забезпечувати дотримання умов праці та стилю співробітництва, прийнятих в наукових організаціях. Учений має дотримуватись прав і обов’язків, визначених колективним трудовим договором між роботодавцями і профспілковими організаціями наукових працівників. Учений має право добиватись справедливої оцінки й оплати своєї праці з боку держави.
- Учений не має права чинити дії, які можуть дискредитувати або завдати шкоди професійній репутації установи, в якій він здійснює/здійснював наукову діяльність. Учений несе персональну відповідальність за приниження професійної репутації колег та установи в цілому.
- Учений зобов’язаний протидіяти упередженості в науковому співтоваристві, повинен діяти в інтересах науки, своєї установи, а вже потім за особистими інтересами.
- Дії та висловлювання ученого не повинні мати провокаційного характеру, не повинні підбурювати колег до порушення діяльності наукової установи.
- Щодо ученого, який порушує цей кодекс, особливо якщо його дії мають деструктивний вплив на наукову діяльність, наукове співтовариство може порушити питання стосовно позбавлення такого ученого наукових звань та привілеїв згідно з чинним законодавством.
|