MENU

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗВІТ Про результати виконання досліджень, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, за перше півріччя 2015 року
[ Викачати з сервера (199.7 Kb) ]29.06.2015, 17:59
1. Сучасні біогазові установки підрозділяються на два види за технологією підготовки і бродіння сировини: «мокра» технологія (вологість бродильної пульпи порядку 85– 95 %) і «суха» (вологість пульпи близько 50– 60 %).. Процентний склад завантажуваних сумішей варіюється залежно від типу відходів.
В установках кожного типу може використовуватися як мезофільне (температура пульпи близько 35°С), так і термофільне (температура порядку 50 - 55°С) зброджування сировини. Установки останнього типу відрізняє хоча і дещо більш складна конструкція метантенка і можливі великі теплові втрати з нього, але зате майже на чверть менший час зброджування.
В середньому на стабілізацію температури в мезофільному процесі витрачається 15-25% утворюється біогазу, а в термофильному - 35-50%.
При переробці гною перемішування зброджуваного матеріалу є неодмінною умовою ефективної ферментації у зв'язку з тим, що відбувається вирівнювання температури в реакційному обсязі, ліквідується градієнт концентрації біомаси мікроорганізмів і завислих речовин по висоті апарату, поліпшується контакт бактерій з субстратом, інтенсифікуються масообмінні процеси.
Механічними пристроями доцільно застосовувати в метантенках невеликого обсягу (до 100 м3). У великих метантенках ефективно гідравлічне перемішування або за рахунок барботажування біогазом, нагнітається компресором з газової зони реактора, або з газгольдера. При перемішуванні біогазом виникає небезпека флотації включень та інтенсивного кіркостворювання на поверхні середовища.
Фізико-механічні властивості стоків гною залежать в основному від умов утримання тварин на фермі і способів прибирання гною (механічний, самоплавний або гідрозмивний) і змінюються в межах: вологість 76,8–98,3%, зольність 14–22%. Об’єми стоків визначаються кількістю тварин, що одночасно утримуються на фермі, і сягають 44–468 м³ на фермах ВРХ. Ємність метантенків на фермах, розрахована як величина, зворотна нормі добового завантаження з урахуванням коефіцієнта об’ємного розширення і густини стоків гною, коливається в широких межах.
 
Рис.1 Блок-схема виробництва біопалива
Для ферм на 400 голів ВРХ молочного напрямку при зброджуванні в мезофільному режимі необхідно мати метантенк ємністю від 950 до 19530 м³, у термофільному - від 425 до 9765 м³. З одного метра кубічного гноївки можна отримати близько 20 м3 біогазу енергетичною цінністю 20 – 25 МДж/м3. Після виділення з біогазу двоокису вуглецю шляхом розчинення його у лужній воді, можна отримати газ з вмістом до 95% метану, тоді його енергетична цінність зросте до 36 МДж/м3. Не очищений біогаз має характерний запах ферми або болота, завдяки чому його витік можна легко відчути.
Швидкість розпаду та вихід газу залежать від наступних чинників, а саме вмістів у сировині:
  • сухої органічної маси (с.о.м.), що піддається біодеградації,
  • вуглеводів, жирів (ліпідів) та білків,
  • сухої маси (с.м.) - всієї сухої маси, яку завантажують у ферментаційну камеру.
Перший чинник, тобто вміст сухої органічної маси, показує кількість органічних речовин, які в процесі ферментації підлягають розкладу (табл.1).
Таблиця 1
Вміст сухої маси (с.м.) та сухої органічної маси (с.о.м.) у виділеннях тварин
Вид тварин та вид відходів Вміст у свіжих виділеннях та гноївці, %
Сухої маси Сухої органічної маси
Виділення ВРХ
Гноївка ВРХ
Гній
11
6,5-10,5
20
9
4,8-8,0
17
 
 
Вміст вуглеводів, жирів та білків впливає на виробництво біогазу. З 1 кг сухої органічної маси в результаті анаеробної ферментації вуглеводів (С6Н10О5)n утворюється 0,8 – 0,9 м3 біогазу, з жирів – від 1,2 до 1,5 м3 і з білків - від 0,6 до 0,7 м3 біогазу (табл. 2).
Як згадувалось раніше, до найбільш розповсюдженої сировини відносяться відходи тваринництва. Отримують з них найбільшу кількість біогазу (табл. 3). Рослинні речовини, переважно целюлоза, також піддаються ферментації. Середній вміст целюлози складає у соломах: вівсяній - 36,7%, пшеничній - 37,2% і житній - 38,3 %; у стеблах кукурудзи - 33,7% та 24,0% - у сухому листі.
Таблиця 2
 Етапи розпаду різних органічних компонентів
Походження компоненту Розпад органічних компонентів в процесі ферментації
Швидкий Середній Повільний
Корм для тварин Крохмаль, цукри, жирові кислоти, білки, амінокислоти, вітаміни, антибіотики Целюлоза, геміцелюлоза, пентозани, пектини, хітин, жири, олії Здерев’янілі матеріали (лігнін), солома, кератин (волосся), кутин, віск
Елементи з тіл тварин Слиз, кров, клітини з тіл тварин, ензими, гормони    
Мікрофлора у виділеннях тварин Біомаса    
Тимчасово утворені продукти та кінцеві продукти ферментації Органічні кислоти, спирти
 
Індол, скатол, фенол, полісахариди Лігніно - білкові сполуки
 
 
Taблиця 3
Питоме виробництво біогазу з виділень сільськогосподарських тварин
Найменування
виду тварин
Добове виробництво біогазу, м3
з 1 кг с.о.м. з 1 кг с.м. від 1 тварини
Молочна ВРХ
М’ясна ВРХ
Телята
0,3-0,4
0,3-0,4
0,3
0,2
0,2
0,2
1,0
0,35
0,15
 
 
 У табл. 3 представлено середнє добове виробництво біогазу, який можна отримати в процесі ферментації. Кількість виробленого біогазу залежить від фізико-хімічних властивостей сировини, що завантажують у ферментер. Звичайно рівень виробництва біогазу розраховують на один кілограм сухої маси, що міститься в сировині.
На кількість біогазу з тваринних відходів істотний вплив справляє раціон годівлі тварин, їх вік та інші чинники, що виявляються при експериментальному дослідженні процесів ферментації.
Визначено вплив раціону годівлі молочних корів на вихід біогазу з їх виділень. Найбільше метанового потенціалу має сировина від молодших за віком корів. Результати цих досліджень представлено в таблицях 4 та 5. Виявлено також, що ці корови виробляють середню кількість молока при збалансованому раціоні годівлі.
Динаміка зміни у часі продуктивності виробництва метану при різних раціонах годівлі молочних корів свідчить, що саме переробка відходів тваринницьких ферм у метантенках дозволяє істотно зменшити викиди шкідливих газів у навколишнє середовище. А раціони годівлі тварин потребують подальшого удосконалення з точки зору одержання найбільшого економічного при дозволеному рівні впливу на екологію.
Таблиця 5
 Вплив раціону годівлі корів на вихід біогазу та метану
Варіанти Характеристика вмісту виділень корів молочної групи*,
г /кг (с.м.)
Вихід газів
Nl /kg VS
pH DM XP XF Cel HCel ADL XL XA GE [MJ] біогазу метану
1 6.95 143.7 162.6 265.9 194.7 144.0 162.1 46.4 157.1 15.8 208.2 136.5
2 6.79 128.8 154.3 265.8 227.3 175.9 128.2 34.5 155.0 17.3 213.1 131.8
3 6.60 135.0 156.6 310.1 250.8 190.3 124.7 23.8 131.7 14.6 245.8 166.3
4 6.60 159.6 150.6 279.5 164.1 187.9 183.3 29.1 162.8 19.3 222.5 143.1
5 6.70 148.5 180.2 273.3 161.8 208.7 190.4 28.5 148.4 15.6 238.9 125.5
6 6.66 157.3 296.5 248.5 210.1 195.5 121.7 30.3 167.8 16.8 267.7 159.2
*де pH – водневий показник, DM – маса сухої речовини, XP- сирий протеїн, XF – сире волокно, Cel - целюлоза, HСel - геміцелюлоза, ADL - лігнін, XL - жири, XA - зола, GE [MДж] – загальний вміст енергії
 
Завдяки додаванню допоміжного матеріалу з високим вмістом с.о.м., виробництво газу може значно зрости, особливо при використанні жирів, додавання яких призводить до збільшення продукції біогазу у декілька разів. Змішана ферментація, тобто одночасне бродіння різних матеріалів, затягує процес ретекції (накопичення) і потребує спорудження резервуарів великого об’єму, проте цей захід окупається завдяки збільшенню виробництва біогазу. Надто велике завантаження органічних речовин може однак порушити співвідношення і в результаті призвести до раптового зниження виробництва біогазу, і навіть до загибелі колоній бактерій, що відповідають за процес ферментації.
Таблиця 6
Затрати енергоносіїв та коштів на забезпечення технологічних процесів біогазової установки для режимів ферментації
Параметри Холодний
період,
кВт-год./рік
Теплий період,
кВт-год./рік
Річні, кВт-год. /рік
Кріофільний режим
Затрати енергії на підігрівання нової порції біомаси, Етс 11734 7965 19700
Затрати енергії на вібраційне перемішування, Ей 504 1029 1533
Тепловтрати устаткування Тепловтрати поверхнею біогазової установки, Е 7752 3126 10878
Тепловтрати поверхнею бака акумулятора, 5252 3805 9057
Тепловтрати з виходом біогазу, 9810 3957 13767
Тепловтрати з вихідною біомасою, 11734 7965 19700
Тепловтрати поверхнею трубопроводів, Ет 6489 4702 11191
Сумарні втрати 53275 29423 82698
Мезофільний режим
Затрати енергії на підігрівання нової порції біомаси, Етс 21122 27081 48204
Затрати енергії на вібраційне перемішування, Еа 504 1029 1533
Тепловтрати устаткування, І4 Ц] Тепловтрати поверхнею біогазової установки, Е 10021 7759 17780
Тепловтрати поверхнею бака
акумулятора,
6572 6411 12984
Тепловтрати з виходом біогазу, Р
12681 9819 22501
Тепловтрати з вихідною біомасою, 21122 27081 48204
       
Тепловтрати поверхнею трубопроводів, Ет 8016 7819 15836
Сумарні втрати 80038 86999 167042
Термофільний режим
Затрати енергії на підігрівання нової порції біомаси, Етс 35204 55755 90960
Затрати енергії на вібраційне перемішування, Ей 504 1029 1533
Тепловтрати устаткування,
і4
га
Тепловтрати поверхнею біога- зової установки, Е 13424 14707 28132
Тепловтрати поверхнею бака акумулятора, Е$й 8545 10360 18906
Тепловтрати з виходом біогазу,
16989 18613 35602
Тепловтрати з вихідною біомасою, 35204 55755 90960
Тепловтрати поверхнею трубопроводів, Ет 10307 12496 22803
Сумарні втрати 120177 168715 288899
           
 
2. Субстрат біомаси подається до резервуару 1, який зверху накритий утеплювачем 2. У 5 верхній частині резервуара 1 вмонтовано бункер завантаження біомаси 5, для подачі нової порції біомаси, перекриття якої забезпечується першою шиберною засувкою 6, а також трубу споживача біогазу 7 для відбирання біогазу із запірно-регулювальною арматурою 8, Резервуар 1 обмотано електричним нагрівальним кабелем 3 із терморегулятором 4, які забезпечують під тримання необхідної о температурного режиму бродіння, а блоком управління 26 здійснює 10 контроль температур через терморегулятор 4. При цьому відбувається вивільнення біогазу, який проходить крізь захисну газорозподільну решітку 10 до і руби споживача біогазу 7. В нижній частині резервуара І знаходяться гідравлічний перемішувач 25, який здійснює перемішування біомаси у резервуарі 1 при подачі з допомогою фекального насосу 21 трубопроводом циркуляції субстрату 22 біомаси. Також в нижній частині знаходиться 15 трубопровід відпрацьованого субстрату 24 з другою шиберною засувкою 23 для звільнення резервуара 1 від відпрацьованої біомаси. Трубопровід циркуляції субстрату 22 служить для переміщення біомаси через повітроспускник 16, бак-акумулятор 20, спускник 19 та фекальний насос 21 до гідравлічного перемішувала 25, при цьому здійснюється відбір теплової енергії з бака-акумулятора 20, необхідної для підігрівання біомаси в резервуарі 1. Трубопровід 20 циркуляції теплоносія 27, який містить манометр-барометр 18, повітроспускник 16, спускник 19, запірно-регулювальну арматуру 8 га насос 28, служить для перенесення теплової енергії від сонячного колектора 17 до бака-акумулятора 20. Сонячна батарея 12, забезпечує електричним струмом електричний нагрівальний кабель 3, з'єднана послідовно електричним кабелем 13 з контролером акумуляторної батареї 11, акумуляторною батареєю 15 та з інвертором 25 електричного струму 14. При цьому інвертор електричного струму 14 забезпечує роботу компресора 9, блока управління 26, терморегулятора 4, електричного нагрівального кабелю 3, насоса 28 та фекального насоса 21 електричним струмом.
 
Рис. 2. Загальна схема конструкції біогазової установки з сонячною батареєю.
Основа конструкції терморегулятора - мікроконтролер PIC16F84A з датчик температури DS1621 володіє інтерфейс l2C. У момент включення живлення, мікроконтролер спочатку ініціалізує внутрішні регістри температурного датчика, а потім проводить його налаштування. Терморегулятор на мікроконтролері в другому випадку виконано вже на PIC16F628 з датчиком DS1820 і управляє підключеної навантаженням за допомогою контактів реле.
Рис.3. Схема терморегулятора на мікроконтролері PIC16F628 з датчиком температури DS1820
Особливість конструкції: Індикація на РК - дисплей поточної температури. Можливість управління нагрівальним елементом або іншим потужним зовнішнім приладом. Можливість роботи в режимі термостата.
Серцем схеми є мікроконтролер PIC16F628, що підтримує постійний обмін інформацією з цифровим термометром DS1820 по протоколу 1-Wire, а також обробляє і аналізує ці дані і виводить її на ЖК дисплей. У якості дисплея використовується модуль 16х2 MT16S2H фірми «МЭЛТ»
Блок живлення можна зібрати самостійно на стабілізовану напругу на 5 вольт.
Об’єкти АПК та інші сільські енергоспоживачі розосереджені на великих територіях і саме тому їхнім потребам відповідає децентралізована енергетика та її комбінація з централізованою. Забезпечення природним газом з центральної мережі газопроводів складає на сьогоднішній день лише 12– 14 % сільського населення та об’єктів АПК.
 
 
Категорія: Лабораторія біоенергетики та управління проектами | Додав: evgeniuvoutenko | Теги: біогаз, технологія, схеми, сонячна батарея, конструкції, використання, енергія сонця, виробництво
Переглядів: 785 | Завантажень: 291 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
ComForm">
avatar