 Коли клопітка праця з вирощення сої впродовж сезону доходить кінця, господар хоче покласти результат у комору! Зрізати та підібрати усі соєві боби жаткою досить складно, адже висота закладання найнижчого ярусу бобів на стеблі зазвичай сягає 10 см, а сухі боби, особливо ті, які напередодні були змочені дощем, схильні до розтріскування та осипання. Дослідження показують, що з загальної кількості усіх можливих втрат понад 90% припадають на втрати за жаткою.
Один соєвий біб, залишений на кожній стернині, при урожайності в 20 ц/га, - це від 1,4 до 3 ц/га прямих втрат. Тому цілком актуальним є питання вибору підходящої жатки.
Найкращими у даному випадку будуть спеціальні жатки для збирання сої, або ж іншими словами – жатки з гнучким пальцевим брусом або просто жатки флекс. Якщо такої можливості немає, то за невеликих посівних площ альтернативою можуть слугувати спеціальні гнучкі пристосування до звичайних жаток. Оскільки українські фермери тяжіють до збільшення посівних площ під соєю, то вибір на користь жаток флекс говорить сам за себе.
Основними факторами, на які слід звернути увагу при виборі жатки, є конструкція пальцевого бруса, можливість налаштування кута різання та ширина захвату. Конструкція пальцевого бруса визначає його ріжучі властивості, здатність до самоочистки, максимальний прогин, який, до речі, має бути не меншим за 100 мм, та мінімальну висоту різання. У даному випадку можна зазначити, що використання на жатці роздільних пальців дозволяє досягти мінімальної висоти зрізу в 3 – 6 см, відмінних показників по самоочистці ріжучого апарата і, відповідно, подовженого терміну служби сегментів.
Можливість налаштування кута різання є доволі важливим аспектом у виборі жатки, оскільки дає змогу оптимально налаштувати жатку до умов збирання та досягти мінімальної висоти зрізу з максимальним забором бобів, конструктивно дана функція може бути реалізована безпосередньо на жатці або ж на похилій камері зернозбирального комбайна. Обираючи робочу ширину жатки окрім пропускної здатності комбайна варто звертати увагу також і на рельєф поля, адже він виступає основним лімітуючим фактором адаптивності жатки до нерівностей.
Проте головним питанням, яким задаються аграрії, є, а який же тип комбайна працюватиме на сої краще – класичний, роторний чи все ж таки гібридний? У даному випадку червоним можна виділити один головний факт: будь-який з вищенаведених концептів добре працюватиме на збиранні сої за нормальних та навіть доволі сухих умов, щоправда з різною продуктивністю. Щойно підвищується вологість, знижується температура повітря – починають змінюватися властивості маси, які і вносять основні корективи у ефективність використання того чи іншого комбайна.
Класичні комбайни із барабанною системою обмолоту і клавішною системою сепарації успішно впораються із збиранням соєвих бобів, якщо тому сприятиме погода і воля Божа: гарно підсушена маса буде чудово обмолочена і просепарована. Але найменше підвищення вологості спричиняє «склеювання» маси, і вона буквально заліплює соломотряс, активатори сепарації, нівелюючи їх сепаруючу здатність і комбайн потрібно зупиняти на чистку.
Класичними роторними комбайнами також можна збирати сою. Але принцип роботи таких машин полягає у тому, що і обмолот, і сепарація зерна відбуваються за допомогою одного або двох роторів за однієї і тієї ж швидкості обертання. За сприятливих умов даний тип показуватиме досить хороші результати. Проте, коли вологість маси підвищена (доволі нерідко спостерігаємо під час збирання сої), частоту обертів ротора варто було б збільшити для кращої сепарації. Саме у цьому випадку і виникає дилема: підвищена швидкість ротора призведе до інтенсифікації обмолоту, а отже і більш вірогідного пошкодження зерна, тоді як незмінна швидкість спричинить зростання втрат за ротором.
Найбільшу продуктивність і найменшу залежність від рівня вологості маси демонструє комбайн із гібридною системою обмолоту і сепарації. Такою системою обладнані комбайни CLAAS TUCANO 570/580 і LEXION 700 серії. Конструкція гібрида дозволяє незалежно налаштовувати швидкості у молотарці та у роторному сепараторі. Дійсно, при збиранні сої за вологих умов ми матимемо можливість збільшити сепаруючу можливість ротора, шляхом збільшення його швидкості, з одночасним збереженням оптимального вимолоту зерна молотильним барабаном.
Цілком очевидно, що незалежно від жатки та типу комбайна, ефективність їх роботи, в першу чергу, залежить від правильних налаштувань.
Аби втрати були мінімальними, слід пам’ятати:
- Висота зрізу має бути на мінімально можливому рівні;
- Більшість сучасних комбайнів з жатками флекс працюють зі швидкістю 4,5 – 7 км/год;
- Швидкість мотовила має перевищувати швидкість руху комбайна на 10 – 25%;
- Вісь мотовила має бути на 15 – 30 см попереду пальцевого бруса. Граблини мотовила мають лишати стебла щойно вони будуть зрізані, при цьому висота мотовила має бути достатньою для спрямування маси в жатку;
- Притримуватись оптимального зазору в 15 мм між прийомним шнеком та робочим столом жатки;
- Налаштування частоти обертання барабана чи ротора слід починати з найменшого рекомендованого в інструкції значення;
- Пошкодження зерна росте у квадратичній залежності від частоти обертання барабана чи ротора;
- Використовувати підбарабання або деки для обмолоту крупнонасінних культур;
- Змінювати зазор між підбарабанням і барабаном або декою і ротором щойно змінюються умови збирання;
- Завантажити молотильну систему масою, адже недозавантаження призводить до зростання пошкодження зерна;
- За один раз робити лише одне налаштування;
- Розпочати збирання щойно вміст вологи в зерні досягне 12%. Зауважте, що при низькій вологості (<10%) значно зростає пошкодження зерна, а при високій вологості (>14%) окрім пошкодження зростає і рівень втрат за комбайном;
- За нормальних умов збирання рівень втрат за комбайном має бути 1 – 1,5%;
- Орієнтиром втрат на рівні 1% може слугувати приблизно 40 зернин на 1 м2 знайдених у валку при роботі комбайна з 9-ти мертвою жаткою.
|
