MENU

11:57
Юрій Бондарчук: Побудувати велику біогазову станцію можна за кілька місяців

Чому вигідно вирощувати сировину спеціально для біостанцій, як заробити на цьому мільйон євро в місяць та чому найскладніше в будівництві бюрократія, розповів голова правління компанії "Сільгосппродукт" Юрій Бондарчук. 

 

Коли ви починали проект будівництва біогазового заводу, говорили, що мета будівництва - утилізація відходів роботи цукрового заводу. У цьому сезоні ви завод не запускали, але виробництво біогазу продовжує працювати. На якій сировині?

- Ще з 2014 року у нас залишилося багато жому, але зараз він вже закінчується. Це добре, тому що від тривалого зберігання його якість погіршується. За цей час ми навчилися використовувати іншу сировину рослинного походження, що, на мій погляд, крок вперед, тому що до останнього часу всі біогазові заводи - це елемент технологічного ланцюжка, коли є якесь виробництво (корови, свині, цукровий завод, кури тощо) і є його відходи, які треба утилізувати. Звичайно, локально цікаво будувати біогазовий завод поруч із сировиною. Адже якщо за парканом буде поле, витрати на доставку будуть мінімальними. Але, до речі, набагато важливіша інша прив'язка - точка врізки в мережу. Буває так, що простіше побудувати на 5-10 км далі, але отримати точку врізки поряд із заводом, таким чином заощадити кілька мільйонів євро. Тим паче, що той же завод може працювати на різних видах органіки.

Природньо, ми орієнтувалися спочатку на жом, який потрібно кудись дівати. Але коли ми пройшли цей шлях, то зрозуміли, що до сировини можна не прив'язуватися. Математично вигідно отримати сировину, виростивши її спеціально для виробництва біогазу. Ми вже зробили запас силосу сорго і будемо й надалі експериментувати з сировиною. Силос краще жому, тому що вихід газу набагато більший.

А якщо в цифрах?

- З тони жому виходить 110 кубів біогазу, а з тони силосу - 180-220 кубів. Притому що економіка переробки приблизно однакова. Звичайно, можна заперечити, адже жом - це побічний продукт, а силос ми вирощуємо спеціально. Але витрати на сировину в собівартості біогазу займають всього 10-15%. Звичайно, в теорії краще використовувати побічну сировину, ніж витрачати гроші на спеціальну. Однак на практиці, якщо цифра невелика, краще витратити частину грошей і відв'язатися від необхідності запускати цукровий завод. Щоб виростити сорго на силос, ми витратимо 500 тисяч доларів, а на запуску цукрового заводу за нинішньої ціни на цукор втратимо 3 млн. доларів.

Найцікавіше

У інтерв'ю Agravery.com Юрій Бондарчук розповів про те, що:

1) Інколи вигідніше спеціально вирощувати сировину для біогазу, ніж використовувати залишки;

2) побудувати біогазову станцію можна за кілька місяців;

3) всі розмови про дерегуляцію виявилися профанацією;

4) установка на 5 мВТ дає 250 тисяч євро на місяць;

5) продав 11 елеваторів, щоб будувати біостанції.

Ваш проект почав працювати в жовтні?

- У грудні 2014 року ми ввели завод в експлуатацію, вже до липня зробили всі необхідні врізки. І зіткнулися з тим, що дуже складно підключитися до енергосистеми. Тому почали продавати електроенергію за гроші тільки в грудні 2015 року. І проект перейшов зі стадії яскравого бізнес-плану до фактичного отримання грошей. Ми фактично перші, хто реалізував такий проект. Звісно, МХП і УМК також продають енергію, отриману з біогазу, але ми одні, хто виробляє її з рослинної сировини.

Це ви говорите про першу стадію, а на якому етапі друга?

- Вона зараз на етапі проектування. Друга черга буде коштувати 50 млн. євро (перша коштувала 12 млн). Але друга в кілька разів потужніша: якщо перша дає 250 тисяч євро на місяць, то друга буде приносити мільйон євро. При нинішній економіці ми розраховуємо за 5-6 років окупити проект. Але я не можу гарантувати, що всі так і буде: не бачу підводних каменів, тому що таких проектів ще не було. Я розумію, що вони повинні бути, але поки не знаю, де шукати. Наприклад, кожен день у нас в Рокитному виходить 100 тон побічної води. І ми думаємо, що з нею робити: можливо просто вивозити в поле, але треба прорахувати, скільки це коштуватиме, можливо випаровувати і тому подібне. Це буде вирішуватися протягом року-двох.

Коли ви почнете будувати другу чергу?

- Я сподіваюся, що до першого травня ми знайдемо фінансування на другу чергу і, якщо таке трапиться, то до кінця року я її збудую. І в наступному році підключу - такі проекти швидко робляться.

Ви ведете переговори про залучення фінансів з ЄБРР?

- Ми ведемо переговори про залучення фінансів з усіма. Я багато говорив з тими, хто хоче будувати такі проекти. І у всіх одна проблема - немає дешевих і довгих грошей. Якщо кредит дорожчий 10%, то ти працюєш на банк. Для першої черги ЄБРР дав нам гроші під 5,35%. Тому це найдоступніший варіант, тому що ми пройшли з ними великий шлях і показали, що ми взяли у них гроші і використовували їх за призначенням. Але тут є проблема - ЄБРР це найдоступніші й дешеві гроші, але й самі повільні. Щоб отримати кошти, потрібно надати абсолютно всі технічні умови і повний пакет документації. Це величезний шмат роботи, який ми можемо закінчити тільки зараз, коли підключили першу чергу. Коли ми, тільки побудувавши першу чергу, почали вести переговори про залучення грошей під другу, нам запропонували почекати підключення і перевірити, як все буде працювати. Зараз, коли ми підключилися і побачили, які гроші приносить біогаз, ми активніше поринули в узгодження будівництва.

Узгодити другу чергу легше, ніж першу?

- Ні. Всі розмови про дерегуляцію, про те, що чиновники будуть працювати швидше, виявилися профанацією. І всі спроби апелювати до здорового глузду виходять нам же боком. І все ще ускладнюється тим, що перевіряючі структури не зацікавлені в максимально швидкому просуванні документів. Через місяць мені можуть сказати, у вас не по формі зроблено, переписуйте. І ще чекаєш місяць. Якби у чиновників зарплата була прив'язана до швидкості документообігу, все було б інакше. Наприклад, зробив за тиждень, отримав 20 тисяч, за місяць - 15, за три місяці - штраф. Була б зацікавленість.

Якщо я не встигну почати будувати другу чергу до кінця травня, то буду будувати в 2017 році. Тут все просто - якщо ти не почав будувати в травні, то краще і не починати в цьому році. Тому що, почавши в червні, ти вже не встигнеш і заморозиш величезну кількість грошей. Краще підготуватися і стартувати в квітні-травні, ніж входити в зиму з недобудовою. Але я не хочу втрачати рік. Наша компанія виділяється на фоні конкурентів, тому що робить те, що ніхто ще не робив. Набиваю шишки, які іншим тільки доведеться набити, але й почну заробляти гроші раніше.

Девальвація сильно вплинула на вартість будівництва?

- Так, близько 80% вузлів і технологій - імпортні, плюс – виросла вартість послуг. Але і тариф на електроенергію від біогазу прив'язаний до євро. Тобто, розрив є, тому що курс затверджується за місяць до нарахування грошей, але все одно не так все страшно.

Протягом останніх років тариф для «зеленої» енергетики кілька разів зменшували. Ви прораховували вірогідність того, що він буде взагалі скасований?

- Біогазу не обрізали, обрізали для сонячної і вітряної енергетик. Так, протягом 2010-2013 років звичайний тариф ріс, а тариф для біогазу залишався незмінним. Якщо станом на затвердження зеленого тарифу в 2010 році, вони відрізнялися в 2,3 рази, то до кінця 2013 року різниця була всього 1,3. Але через те, що відбулася девальвація, зелений тариф знову сильно зріс. Рано чи пізно вони зрівняються, тому що звичайний тариф з 1 березня вже підняли і будуть ще піднімати.

Що ж до повного скасування, то у нас зелений тариф не такий великий - 12,75 євроцента за кіловат, в Польщі, наприклад, - 16 євроцентів. При цьому виробництво всієї «альтернативки» - менше 1% в загальному обсязі енергії. А, нагадую, Україна взяла на себе зобов'язання, що до 2020 року у нас буде 10% енергії з відновлюваних джерел. Тому я не вірю, що нам знизять зелений тариф.

У нас зараз 60% доходів йде на виплату кредиту і відсотків. Через п'ять-шість років ми погасимо кредит, ці 60% залишаться в кишені і, якщо тоді тариф знизять, ми переживу.

Але я думаю, що для нас буде багато позитивних змін. Наприклад, на зміну Кіотському протоколу укладено Паризький договір, який країни повинні незабаром підписати. І там сильно посилюються умови використання корисних копалин для виробництва електроенергії. Тобто, розвивати біоенергетику будуть змушені. Так, для нас поки екологія навіть не третє питання, але я думаю, що поступово ситуація зміниться.

Скільки потрібно сировини, щоб забезпечити обидві черги біогазового заводу?

- 20 тисяч тон зеленої маси на мВт на рік. Ми зараз вирощуємо сорго і сподіваємося вийти на врожайність 70 тонн з гектара в наступному році і на 100 тон через два-три роки, коли навчимося грати з гібридами. Кукурудза на силос дає 50 тон. Тобто, щоб забезпечити завод сировиною, нам треба зайняти 200-300 гектарів.

А у вас в оренді 30 тисяч гектарів. Або земельний банк скоротився?

- Так, зараз він становить 25 тисяч га. Але земля - ​​це не проблема. Все вирішує ринок, тим більше, що ефективність виробництва кукурудзи і очерету набагато вище, ніж була раніше. Тобто, використання частини землі під вирощування сировини для біоенергетики не вплине на обсяги виробництва продовольства.

Ви обробляєте інші гектари і що вирощуєте?

- Так, обробляємо. Садимо кукурудзу, пшеницю і сою, але в цьому році результати дуже погані. Якщо в 2012 році соя коштувала 550 доларів, а врожайність була 25 центнерів, то зараз вона коштує 330 доларів і з гектара ми зібрали тільки 12 центнерів.

Ви вже продали весь урожай?

- Залишилося 9 тисяч тон кукурудзи, які ми розраховуємо продати дорожче. Насправді аграрії часто продають не тому, що їм ніде зберігати, а тому що на посівну-збиральну всі беруть кредити, які прагнуть швидко погасити. Якби був доступ до хороших ресурсів, то можна було б притримувати.

Які подальші плани з будівництва станцій?

- Все впирається в кількість грошей. Проект простий і дуже передбачуваний. Якщо завтра мені запропонують взяти доступний кредит, то я можу побудувати хоч 65 заводів (це така алегорія – 5, 10, 50 на рік).

А Україні потрібно стільки біогазових заводів?

- В принципі потреба є. Я спілкувався з колегами-енергетиками і вони розповіли, що є купа місць, куди можна постачати енергію дорого. Наприклад, була Чорнобильська АЕС, яка забезпечувала весь північ Чернігівської області. Її закрили і регіон стали забезпечувати енергією з Росії та Білорусі, а зараз енергію вже не купують. Можна провести туди ЛЕП, але було б вигідніше, якби там з'явився біогазовий завод, який закрив би потреби в електроенергії. І таких місць досить багато - Карпати, Прикарпаття, степові райони. Але ніякої зацікавленості  з боку влади ми не бачимо. З тих пір, як я побудував завод, ніхто ні з Міністерства агрополітики, ні з Міненерговугілля не зацікавився проектом. Звичайно, це мій бізнес, але з іншого боку –  я зараз маю рідкісний в українських реаліях досвід.

Все одно в бюджеті грошей немає.

- Сьогодні грошей в світі багато, і якщо мені дадуть держгарантії, то я зможу побудувати багато заводів.

Держгарантії можуть дати тільки під кредити держпідприємств.

- Тоді це може бути держбанк, який приверне гроші під держгарантії. На мою думку, має більше дбати про екологію. Тим більше, що може бути всяке: згорнуть атомні програми, у нас знову можуть бути проблеми з вугіллям.

Ви говорите, що ви перший, хто почав будувати такі заводи для роботи на рослинній сировині. Чому?

- Багато хто поки не розуміє цей бізнес і поки що не готові вкладати мільйони євро, які невідомо коли і як окупляться. Ми працюємо з компанією-проектувальником газових станцій ( «Зорг Біогаз Україна» - Ред). І знаємо, що питань і заявок на розрахунки багато, але наміри залишаються на папері. Це занадто дорого. Якщо навіть ЄБРР дасть нам гроші на другу чергу, це буде тільки 30 мільйонів євро, ще 20 мільйонів потрібно знайти самому. Тому я розпродаю свої елеватори.

Які?

- У мене з 16 елеваторів залишилося 5, а з них ми хочемо залишити тільки два, що знаходяться в Рокитному. Банківське фінансування дуже складно залучити в теперішніх умовах. Якби був 2006-2007 року, то, повірте мені, був би бум біоенергетики.

Ви не думали про поставку газу в мережу?

- Поки ні, це буде дуже дорого. З шести кубів газу я отримаю один куб газу для мережі. Але я поки не рахував вартість таких поставок. Біогаз - це таке дерево, навколо якого можна багато робити. Енергію, газ, тепло, добрива, вирощувати різні види продукції. Поки що ми нічого не робимо з побічними продуктами. Але планів громаддя - можна робити теплицю, вирощувати рибу. Добрива ми просто вивозимо в поля. Але його можна і потрібно фасувати в контейнери і продавати в магазинах або відправляти на експорт. Це дозволить отримати набагато більші прибутки.

Сьогодні наша економічна модель передбачає лише продаж електроенергії. Коли ми будемо продавати дігістат і тепло, можливо, це принесе стільки ж. Але поки що у нас вже вся територія засаджена чорницею.

А біоетанол?

- Відходи від виробництва біоетанолу, який можна було б робити на цукровому заводі, могли б бути відповідною сировиною для біогазу. І я почав вивчати перспективу, але поки що ми далеко не заглядаємо. Є кілька стримуючих чинників, які складно вирішити. Етанол - це спирт, а значить, має багато законодавчих обмежень і складнощів. Крім того, незрозуміло куди його дівати - норма про 5% вмісту біоетанолу є, але немає законодавчої відповідальності або штрафів за відсутність цієї частки. І не прописано, коли і хто повинен вмішувати цей етанол в бензин. А коли немає регламенту, ніхто робити цього не буде.

Зараз Укрспирт хоче випускати біоетанол.

- На заводах, які старші за мене. Там немає такої технології. Вони просто хочуть скористатися тим, що мають ліцензію. А далі вони привернуть того, хто фактично буде робити біоетанол. Але гра з державою завжди небезпечна. Завтра поміняють міністра і не буде захисту. Державно-приватне партнерство, на жаль, дуже ризиковане. Але ми віримо в світле майбутнє.

Наталія Гузенко
ДЖЕРЕЛО

Категорія: Новини технологій | Переглядів: 166 | Додав: evgeniu | Теги: біогаз, Біоенергетика, біоетанол, технології, альтернативна енергетика | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar