Відділ механізації

Основа високих показників виробництва продукції свинарства закладається вибором раціональних будівельних та інженерно-технічних рішень, пов'язаних з утриманням тварин і доглядом за ними.

Ефективність виконання виробничих процесів та якість робіт на тваринницьких підприємствах (наприклад, ферма, комплекс, станція) залежать від того, наскільки тваринницькі приміщення, їхні внутрішні огороджувальні конструкції та засоби механізації відповідають технологічним і ветеринарно-санітарним вимогам.
Для цього слід дотримуватися таких умов:

• під час спорудження тваринницьких приміщень використовувати матеріали згідно з нормами та вимогами ветеринарної зоогігієни та санітарії, а також з урахуванням кліматичних особливостей конкретної зони;
• будівельні рішення приміщень та інженерне оснащення мають бути високоефективними, надійними й довговічними, забезпечувати нормативні параметри внутрішнього мікроклімату за мінімальних експлуатаційних затрат (матеріалів, енергетичних і трудових ресурсів тощо);
• зовнішні огороджувальні конструкції тваринницьких приміщень повинні мати належну теплоізоляцію та повітропроникність, щоб виключали можливість утворення конденсату на внутрішніх поверхнях огороджень і при цьому забезпечували нормальну роботу систем формування мікроклімату;
• задля зменшення тепловтрат треба передбачати теплоізоляцію зовнішніх огороджувальних конструкцій (стін), щоб їхній опір теплопереданню становив 2,0-2,5°К/Вт, суміщених і горищних перекриттів - 3,5-4,0°К/Вт, а також теплоізоляцію підлоги в місцях розміщення тварин біля зовнішніх стін (улаштування тамбурів або повітряних завіс, які використовують внутрішнє повітря приміщень, утеплення воріт і вікон з подвійним заскленням тощо);
• тваринницькі приміщення доцільно будувати павільйонного типу, який дає можливість використовувати енергоощадні системи мікроклімату;
• конструктивні й технічні характеристики підлоги у тваринницьких приміщеннях мають відповідати нормам технологічного проектування;
• покрівля має надійно захищати від атмосферних опадів та вітру;
• внутрішнє планування має забезпечувати раціональне розміщення тварин і технологічного обладнання, а також створювати належні умови роботи обслуговуючого персоналу;
• будівельні конструкції та технологічне обладнання мають сприяти захисту тварин і персоналу від нещасних випадків, а також створювати можливість їхньої швидкої евакуації у разі пожежі.

Обгрунтування типу і конструкції виробничих приміщень, їхнє планування, вибір машин та обладнання і технологічне оснащення тваринницьких приміщень взаємно поєднані між собою, залежать від потужності підприємства, цільового призначення самого приміщення, прийнятих системи та способу утримання тварин, принципів і методів їхнього обслуговування.
Для зручності проведення заходів санітарної обробки й дезінфекції приміщень свинарники розділяють суцільними перегородками на ізольовані секції, які в разі можливості доцільно використовувати за принципом "все зайнято - все вільне". Місткість секцій визначається залежно від розміру технологічних груп, але вона не може перевищувати 60 маток у свинарниках-маточниках, 600 відлучених поросят, 1200 свиней на відгодівлі.
За безвигульної системи утримання тварини від народження до реалізації перебувають у приміщеннях у станках. Іноді практикують клітково-ярусне утримання. Інтенсивне ведення свинарства за цілорічного безвигульного утримання всіх вікових і виробничих груп свиней нерідко призводить до послаблення їхньої конструкції, зниження продуктивності. Тому для підприємств племінного напряму, а також для кнурів-плідників, свиноматок і ремонтного молодняку промислових репродукторів доцільна вигульна система утримання.
Вигули, зазвичай, розміщують уздовж стін свинарників і розподіляють на окремі секції. Норма площі вигулів для кнурів і поросних свиноматок (за 10-15 днів до опоросу), та підсисних маток з поросятами - 10 м2 на одну голову, для свиноматок холостих і першого періоду поросності - 5 м2, ремонтного та відгодівельного молодняку, відповідно, - 1,5 і 0,8 м2 на голову. Вигульні майданчики мають мати суцільне тверде покриття.
Чинними типовими проектами свиноферм і комплексів передбачено станкове обладнання для утримання різних статево-вікових груп. Таке обладнання пропонують багато фірм, тому слід добре орієнтуватися в його особливостях.
Традиційно в Україні поросних свиноматок утримують у групових станках на 5-20 голів або в ізольованих клітках. У першому варіанті станкове обладнання значно простіше і дешевше. Проте свиноматки мають загальну годівницю, тому сильні тварини споживають більше за слабких корму. По-друге, неминучі моменти агресії, які спричиняють травмування та переривання поросності окремих свиноматок.
Переваги утримання в індивідуальних клітках в тому, що кожна свиноматка має свою годівницю і може отримувати задану норму корму, а також практично відсутні моменти агресії з їхніми наслідками. Поряд з тим, свиноматка втрачає можливість рухатися, внаслідок чого виникають застійні явища, порушення обмінних процесів, зростає ймовірність захворювань. Крім того, в холодну пору року через відсутність можливості збитися до кучі для збереження тепла виникає загроза переохолодження.
Останнім часом у розвитку обладнання для утримання свиней з'явилася новинка - комбінований варіант станка (рис. 1). У ньому груповий манеж для моціонів поєднано з індивідуальними клітками, наприклад, типу Gevitop "AS", Gevitop "LO" для годівлі та відпочинку.
Для опоросу свиноматок і утримання їх з поросятами до 30-60-денного віку останніх використовують обладнання з дво- (ОСМ-120) або трибоксовими (ОСМ-60, СОС-Ф-35) станками, а також спарені двосекційні станки (типу ССД). Усі варіанти станків мають бокси для фіксованого утримання та опоросу свиноматок, оснащені сосковими напувалками та годівницями. У боксах для поросят їхнє положення за висотою регулюється. Наявність перегородок всередині станків дає змогу утворювати в них бокси для утримання і фіксованого опоросу свиноматки, годівлі та відпочинку поросят. Внутрішні перегородки можна переставляти, трансформуючи при цьому площу боксів залежно від фізіологічного стану свиноматки та віку поросят. Конструкції станків дають змогу застосовувати одну із систем прибирання гною: механічну (за допомогою скребкових транспортерів) або гідравлічну. Бокси для відпочинку поросят обладнані установками ИКУФ-1М для їхнього обігрівання та опромінювання.
Станкове обладнання ОСМ-120 призначене для опоросу 120 свиноматок і утримання їх з поросятами до 30-денного віку.
Після відлучення поросят утримують у цих самих станках. При цьому задні перегородки відкривають і фіксують до задньої стінки. Це дає можливість збільшити площу станка та утримувати в ньому поросят до 90-денного віку. Потім переводять їх у свинарник-відгодівельник. Застосовується таке обладнання на свинарських підприємствах із вирощування і відгодівлі 12-24 тисяч голів.
Одним з основних недоліків цієї конструкції станкового обладнання є суміщення зон годівлі та відпочинку поросят. Крім того, конструкція не забезпечує двостороннього підходу поросят до свиноматки для ссання молока.
Станкове обладнання ОСМ-60 призначене для проведення опоросів і утримання свиноматок із приплодом до 2-місячного віку на племінних і товарних фермах. Комплекти випускаються у двох модифікаціях: ОСМ-60-І - для годівлі вологими та ОСМ-60-ІІ - сухими кормами.
Свиноматку за 3-5 днів до опоросу переводять у бокс і обмежують її переміщення бічною перегородкою та задньою дугою. У такому положенні свиноматку утримують протягом 7 днів і після опоросу. Після цього бічну перегородку переставляють ліворуч і фіксують до бічної стінки станка. За такого варіанту поросят утримують до 60-денного віку, потім їх переводять у приміщення для відлучених поросят, а матку - в приміщення для холостих свиноматок.
Істотна перевага обладнання ОСМ-60, порівняно з попереднім варіантом, в тому, що зона відпочинку поросят відокремлена від зони годівлі боксом для свиноматки. Забезпечується також двосторонній підхід поросят до свиноматки. Цим поліпшуються умови утримання і підвищується приріст поросят.
Станки ССД-2 і ССД-2М - спарені двосекційні (рис. 2) - призначені для опоросу та утримання двох свиноматок із поросятами. При цьому, завдяки об'єднанню фронту годівлі для двох суміжних рядів, досягається економніше використання площі свинарника.
Недолік станка у тому, що свиноматка фіксується на весь підсисний період і позбавлена моціону.
Станкове обладнання СОС-Ф-35 призначене для розміщення поросних свиноматок, їхнього опоросу та утримання до 35 днів з приплодом. Станок має підняту щілинну підлогу і являє собою конструкцію прямокутної форми, яка складається з трьох боксів: для розміщення свиноматки, годівлі поросят та їхнього відпочинку.
Розміщують станки над гнойовим каналом, куди гній крізь щілинну підлогу проштовхується тваринами.
Крім станків з паралельним розміщенням боксів, відомі варіанти з діагональним розміщенням боксу для фіксації свиноматки. У ньому годівниці для свиноматки та поросят встановлені на протилежних сторонах станка, що ускладнює систему роздавання кормів.
Для гніздового вирощування відлучених поросят застосовують групові танки КГО-Ф-10. Це збірна конструкція у вигляді окремих кліток із піднятою щілинною підлогою, встановлених на спільній рамі, яка є основою підлоги. Ширина щілин у підлозі (для проходу гною) - 13 мм, а планок - 33 мм.
Годують поросят комбікормами за допомогою групової бункерної самогодівниці, напувають - з напувалок АС-Ф-25 або ПБП-1А. Станки також оснащені установками ИКУФ-1М.
На дорощуванні поросят утримують, залежно від прийнятої технології, погніздно (8-10 голів) або групами (до 20-25 голів) у станках, які вибирають із розрахунку 0,35-0,4 м2 площі підлоги на одну голову. У свинарниках для дорощування виділяють кілька станків (для 5%  загального поголів'я), в яких утримають слабких, відсталих у рості, поросят. Їх розміщують не більше 12 голів у станку.
Ремонтний молодняк до 4-місячного віку утримують погніздно з дальшим формуванням у групи по 10 свинок чи 5 кнурів. Для забезпечення активного моціону тварин на великих промислових комплексах доцільно використовувати механічні установки типу "Тренажер".
Відгодівельне поголів'я розміщують у спеціальних приміщеннях групами по 10-15 голів (але не більше 25) у станку. Площа станка має зону відпочинку (лігво) та кормо-гнойовий прохід, в якому розміщують годівниці та напувалки. Одночасно цей прохід слугує для дефекації тварин.
Залежно від ширини свинарника, станки обладнують в один, два і більше рядів. Проходи за дворядного планування станків розміщують або по поздовжній осі приміщення, або вздовж його стін. У разі багаторядного планування станків між поздовжніми проходами обладнують по два суміжних ряди станків. Ширину проходів узгоджують із вибором засобів механізації роздавання кормів.
На етапах вирощування та відгодівлі свиней практикують також утримання їх у дво- та триярусних станках (рис. 6). Завдяки цьому підвищується місткість приміщень, скорочуються капіталовкладення, проте ускладнюється вирішення питань формування мікроклімату, дотримання зооветеринарних вимог.
Станкове обладнання для всіх статево-вікових груп комплектують з уніфікованих елементів, які монтуються з плоских секцій огородження, дверей і годівниць, зібраних за допомогою з'єднувальних і фіксувальних пристроїв. Огородження та перегородки станків можуть бути металевими, залізобетонними чи з інших будівельних матеріалів; виготовляють їх суцільними заввишки 1,4 м для кнурів, 1 м - для свиней на відгодівлі і 0,8 м - для молодняку.
Глибина станків для вирощування та відгодівлі молодняку не повинна перевищувати 3,5-4 м. Уздовж годівниць (у зоні кормо-гнойового проходу) суцільною смугою завширшки 1 м, а під час годівлі в спеціальних приміщеннях ("їдальнях") - за всією їхньою площиною та в проходах до них доцільно виготовляти щілинну підлогу із серійних елементів (рис. 7), під якою обладнують канали прибирання гною, що значно зменшує витрати праці на прибирання приміщень і видалення гною.
На стан здоров'я, поведінку і продуктивність свиней істотно впливають, зокрема, параметри лігва та фронт годівлі, рекомендовані норми яких наведено в таблиці.
Засоби напування. Використання автонапувалок збільшує продуктивність свиней (приріст живої маси) на 14-18%. При цьому значно скорочуються затрати праці на обслуговування, поліпшуються санітарно-гігієнічні умови утримання тварин.
На свинофермах зі станковим і вигульним утриманням тварин різних вікових груп застосовують напувалки поплавкові ПАС-2Б, а також самоочисні ПСС-1А.
Чаша напувалки закривається суцільною кришкою, яка в другому варіанті одночасно слугує і педаллю приводу клапанного механізму подавання води. Коли тварина нап'ється, вона відпускає кришку, яка під дією пружини повертається у вихідне положення. При цьому клапан звільняється від навантаження і закриває доступ води в чашу, а рештки корму і забруднена вода видаляються з неї кришкою. Завдяки цьому зменшують затрати праці на очищення напувалок, підвищується якість споживаної тваринами води.
Безчашкові соскові напувалки ПБС-1А встановлюють у свинарниках для групового або індивідуального утримання тварин у станках і на вигульних майданчиках. Одна напувалка розрахована на 25-30 голів.
Безчашкова соскова напувалка ПБП-1А є модифікацією напувалки ПБП-1А (варіант для поросят), має дещо менші параметри. Їх встановлюють у свинарниках-маточниках.
Безчашкова соскова напувалка АС-Ф-25 - це вдосконалена та уніфікована конструкція, замість напувалок ПБП-1А та ПБС-1А, для свиней. Напувалка монтується під кутом 45° до вертикалі, а відстань від рівня підлоги має відповідати вікові тварин і становить 0,3-0,5 м.
Порівняно з базовими варіантами, замість гумового амортизатора, оснащена пружиною з нержавіючої сталі, яка зменшує зусилля на соску, конструкція клапанного механізму забезпечує безрозмірне промивання напувалки занурювання, зменшені маса і габаритні розміри. Особливістю технологічного процесу напувалки АС-Ф-25 є те, що вода витікає жолобом корпусу (у базових - через соску) без розбризкування. Цього досягнуто встановленням уздовж соски шайби, яка гасить швидкість потоку води.
Засоби роздавання кормів. Кормороздавачі розрізняють залежно від типу годівлі та стану кормів, які вони здатні роздавати (спеціальні, універсальні та комбіновані) та за характером використання (стаціонарні та пересувні).
За використання стаціонарних роздавачів корми до тваринницьких приміщень, зазвичай, треба доставляти іншими транспортними засобами. Винятком є гідравлічні або пневматичні системи роздавання, за допомогою яких корми від кормоцеху до тваринницьких приміщень надходять кормопроводами.
Мобільні кормороздавачі можна використовувати не тільки для роздавання, а й для доставки кормів від кормоцеху чи місця зберігання до місць їхнього згодовування тваринам чи завантаження до приймальних пристроїв стаціонарних засобів роздавання.
Координатні кормороздавачі переміщуються всередині тваринницьких приміщень чи за їхніми межами рейками або по інших напрямних пристроях. Можливості їхнього використання обмежуються рейками або кабелем, яким вони з'єднуються з електромережею.
Механічні стаціонарні кормороздавачі діють за такою технологічною схемою: завантажування кормів у транспортні засоби - транспортування кормів до місць згодовування - перевантаження кормів у стаціонарний кормороздавач - транспортування кормів останнім у приміщенні й роздавання в годівниці.
Мобільні кормороздавачі забезпечують транспортування і роздавання кормів. Технологічна схема спрощується до такого вигляду: завантажування кормів у кормороздавач - транспортування до місць згодовування - транспортування кормів у приміщенні й роздавання в годівниці.
Координатні кормороздавачі за своїми характеристиками посідають проміжне місце між стаціонарними та мобільними.
Отже, до переваг мобільних кормороздавачів належать можливість суміщення операцій всього циклу (крім очищення годівниць), спрощення технології роздавання кормів. З огляду на це зменшується обсяг робіт, пов'язаних із годівлею тварин. Крім того, один мобільний кормороздавач за зміщеним графіком може обслуговувати низку тваринницьких приміщень, а влітку використовуватися для роздавання кормів на відгодівельних або вигульних майданчиках. У цьому разі скорочуються капіталовкладення в засоби механізації роздавання кормів.
До недоліків мобільних кормороздавачів належать:

• застосування їх у тваринницьких приміщеннях можливе лише за наявності відповідної ширини кормових проходів, що призводить до збільшення площі приміщення та його вартості;
• забруднення атмосфери приміщень вихлопними газами, що потребує додаткових витрат на повітрообмін, а потреба у відкриванні дверей під час в'їзду-виїзду мобільного засобу в холодну погоду призводить до охолодження приміщення;
• мобільні тракторні агрегати не узгоджуються з варіантами автоматизації роздавання кормів.